Наш народ не дасть померти

Учора надвечір у переході метро з Хрещатика на Майдан жіночці років сорока п"яти стало зле, щось схоже на епілептичний приступ. Вона впала й корчилась у конвульсіях, видовище неприємне.

Що мене вразило - реакція людей. Як бджілки, вмить оточили й надали першу допомогу, повернули на бік, одна перфектна дама відразу без роздумів підклала під голову свою недешеву сумочку, щоб бідолаха в конвульсіях не розбила голову, з десяток людей дістали мобільні викликати швидку, якась дівчина відразу побігла на станцію кликати працівників метрополітену...

Склалося враження, що частина людей, свідків цього кілька хвилинного процесу були ніби в стані жалю через те що їм просто ніде в цій ситуації було вткнути свою участь.
Самоорганізація миттєва і вражаюча.

Такий наш народ, не дозволить просто так померти

Микола ГАРДА

Ото щоб не зовсім про сумне, бо воно якось останнім часом найчастіше падає в очі, розкажу вам ранкову історію.

Йду на роботу. На Провіантській двірничка відштовхує мітлою від клумби поруч з рестораном сонного чоловіка (бомжа) і ласкаво так до нього примовляє: " Ой, Льоня-Льоня, ну чого ти оце весь час прешся спати у квітник. Повно ж місця на вулиці...".

Тетяна ЧЕРЕП- ПЕРОГАНИЧ