Підвезіть військового!

Сьогодні їхав у справах. Заїжджав у Ковалівку біля Білої Церкви — робив заміри, а потім вертався назад у Київ. Їду сам, машина порожня, вечоріє. І тут бачу на зупинці чоловіка у військовій формі, з великим важким рюкзаком, стопить авто.
Я навіть не думав довго — зупинився.
Питає:
— На Київ підвезете?
Кажу:
— Та сідайте, без питань.
Їхали спокійно. Музика грала, трохи перекинулися словами, без якихось історій, без розпитувань. Звичайна дорога, звичайна поїздка. Довіз його до метро Теремки.
І тут він дістає 200 гривень і простягає мені. Каже:
— Дякую, візьміть.
Я реально на секунду завис. Кажу йому:
— Та за що? Я просто підвіз.
А він каже:
— Не всі так роблять. Часто за підвезти беруть гроші, тому я й запропонував.
І знаєте… от тоді щось всередині клацнуло. Бо людина в формі, з рюкзаком, яка не для себе живе, ще й думає, що має заплатити за те, що її просто підвезли. Я сказав, що це мінімум, що я можу зробити. Просто довезти. Без грошей.
Ми попрощались, він пішов у метро, а я поїхав далі. Але ця коротка поїздка якось дуже довго не виходила з голови.
Тому скажу просто: якщо маєте можливість підвезти військового — підвезіть. Не беріть грошей. Це дрібниця для нас, але важливо по-людськи. Бо поки вони роблять для нас набагато більше, ми хоча б можемо зробити таке.

Плиточник ВОЛОШКО