Україна та Молдова ізолювали Придністров'я
За повідомленнями регіональних і європейських ЗМІ, Придністров’я фактично опинилося у повній логістичній ізоляції.
Україна та Молдова синхронно закрили всі канали сполучення з окупованим регіоном, заблокувавши сухопутні маршрути, припинивши транзит і запровадивши жорсткий контроль над будь-якими переміщеннями людей і вантажів. У результаті близько півтори тисячі російських військових, які залишаються в Придністров’ї, втратили можливість регулярного постачання пального, боєприпасів і матеріально-технічних ресурсів. Логістика не працює ані суходолом, ані повітрям, а будь-які спроби "сірих" схем упираються в спільний прикордонний і митний контроль Києва та Кишинева. За наявною інформацією, цей крок розглядається як відповідь на постійні російські удари по півдню України, зокрема по Одесі, і як елемент ширшої стратегії нейтралізації військових ризиків з придністровського напрямку.
З погляду регіональної безпеки наслідки такої блокади виглядають принциповими.
По-перше, Придністров’я з військової загрози перетворюється на ізольований анклав без оперативної цінності для росії: угруповання там втрачає можливість маневру, ротації та підсилення, а отже не може бути використане як інструмент тиску на Україну чи Молдову.
По-друге, різко зменшується ризик диверсійних або гібридних сценаріїв уздовж українсько-молдовського кордону, адже без логістики будь-яка військова активність швидко впирається в ресурсну межу.
По-третє, сам Кишинів уперше за довгий час отримує реальний контроль над безпековим периметром навколо Придністров’я без прямої ескалації й без застосування сили, що змінює баланс у регіоні на користь державної суверенності Молдови.
Реакція Москви, ймовірно, буде асиметричною і переважно політично-інформаційною. У короткій перспективі варто очікувати різких заяв про "блокаду", "гуманітарну катастрофу" та спроб перекласти відповідальність на Київ і Кишинів, а також активізації інформаційних операцій для розхитування внутрішньої ситуації в Молдові. Водночас реальних військових важелів для прориву ізоляції у росії немає: повітряний коридор закритий, сухопутний транзит контролюється, а пряме силове втручання означало б відкриття ще одного фронту без ресурсної бази. У середньостроковій перспективі це робить придністровське угруповання для Кремля радше тягарем, ніж інструментом, і зменшує його роль у загальній архітектурі тиску на регіон.
Фактично ми спостерігаємо рідкісний випадок, коли скоординовані адміністративні й безпекові рішення двох держав досягають стратегічного ефекту без єдиного пострілу, але з довготривалими наслідками для всієї конфігурації безпеки на південному заході Європи.
Віктор ЯГУН
Україна та Молдова синхронно закрили всі канали сполучення з окупованим регіоном, заблокувавши сухопутні маршрути, припинивши транзит і запровадивши жорсткий контроль над будь-якими переміщеннями людей і вантажів. У результаті близько півтори тисячі російських військових, які залишаються в Придністров’ї, втратили можливість регулярного постачання пального, боєприпасів і матеріально-технічних ресурсів. Логістика не працює ані суходолом, ані повітрям, а будь-які спроби "сірих" схем упираються в спільний прикордонний і митний контроль Києва та Кишинева. За наявною інформацією, цей крок розглядається як відповідь на постійні російські удари по півдню України, зокрема по Одесі, і як елемент ширшої стратегії нейтралізації військових ризиків з придністровського напрямку.
З погляду регіональної безпеки наслідки такої блокади виглядають принциповими.
По-перше, Придністров’я з військової загрози перетворюється на ізольований анклав без оперативної цінності для росії: угруповання там втрачає можливість маневру, ротації та підсилення, а отже не може бути використане як інструмент тиску на Україну чи Молдову.
По-друге, різко зменшується ризик диверсійних або гібридних сценаріїв уздовж українсько-молдовського кордону, адже без логістики будь-яка військова активність швидко впирається в ресурсну межу.
По-третє, сам Кишинів уперше за довгий час отримує реальний контроль над безпековим периметром навколо Придністров’я без прямої ескалації й без застосування сили, що змінює баланс у регіоні на користь державної суверенності Молдови.
Реакція Москви, ймовірно, буде асиметричною і переважно політично-інформаційною. У короткій перспективі варто очікувати різких заяв про "блокаду", "гуманітарну катастрофу" та спроб перекласти відповідальність на Київ і Кишинів, а також активізації інформаційних операцій для розхитування внутрішньої ситуації в Молдові. Водночас реальних військових важелів для прориву ізоляції у росії немає: повітряний коридор закритий, сухопутний транзит контролюється, а пряме силове втручання означало б відкриття ще одного фронту без ресурсної бази. У середньостроковій перспективі це робить придністровське угруповання для Кремля радше тягарем, ніж інструментом, і зменшує його роль у загальній архітектурі тиску на регіон.
Фактично ми спостерігаємо рідкісний випадок, коли скоординовані адміністративні й безпекові рішення двох держав досягають стратегічного ефекту без єдиного пострілу, але з довготривалими наслідками для всієї конфігурації безпеки на південному заході Європи.
Віктор ЯГУН
| Читайте також |
| Коментарі (0) |