150 років Джеку Лондону
«Він повертається з Клондайку з чотирма доларами, але здобуває багатий літературний матеріал» : до 150-річчя від дня народження Джека Лондона (автонім: Лондон, Джон Гріффіт; 12.01.1876, Сан-Франциско – 22.11.1916, Глен-Еллен), американського письменника, автора знакових романів "Біле Ікло", "Мартін Іден", "Серця трьох".
«Смок не став чекати ранку. Вони з Малюком боялися, що двоє тяжко хворих можуть умерти щохвилини, і негайно подалися до їхньої хатини. У кухлі вони несли картоплину, що коштувала тисячу доларів, потерту і розім’яту разом з лушпинням і піщинками, що прилипли до неї; і цю рідку кашку вони по кілька крапель вливали в страшні чорні діри, що колись були людськими ротами. Усю довгу ніч Смок із другом по черзі давали хворим картопляний сік, утирали його в розпухлі ясна, з розхитаними зубами, і примушували бідолах старанно ковтати кожну краплину дорогоцінного еліксиру».
Ці зворушливі рядки доторкають мене найбільше. Вони належать перу Джека Лондона, водночас, йдеться про нього самого. Автор (а це і є Смок) постає з оповідання «Помилка Господа Бога» («північна» збірка «Смок і Малюк») як відчайдушна, благородна і шляхетна особистість. Разом з товаришем Малюком він рятує від цинги громаду мормонів, «людей пророчиці Лори Сіблі», яка в часі золотої лихоманки «обіцяла привезти їх у таке місце, де вони враз стануть мільйонерами».
Ось така спорідненість з автором простежується у кожному рядку Джека Лондона, а найбільше вкладено себе, пройшло через самісіньке серце в його Magnum opus – романі «Мартін Іден», глибоко автобіографічному творі.
Головний герой тут досягає успіху, він «робить себе сам», втілює в життя американську мрію, але це завершується розчаруванням і відчуттям порожнечі – що далі? Важливо: ще жоден з письменників США не висловив задоволення щодо реалізації американської мрії…
«Північні» збірки приносять Джеку Лондону справжній успіх: оспівування людини, пафос, ностальгія за втраченим світом незайманої американської природи подобаються багатьом у США …
У творчості Джека Лондона відчувається вплив різних філософів, наприклад, він намагається поєднати Фрідріха Ніцше (коли вважає англосаксонську расу вищою) та Карла Маркса (захоплюється соціалістичними ідеями).
Цікаво: у 1920–1930-х Джек Лондон стає автором № 1 в СРСР, радянська влада бачить у ньому прихильника революційної боротьби. Як це сталося з «Робінзоном Крузо» та романами Чарлза Діккенса, які свого часу писали для дорослих, твори американського класика тепер вважаються надбанням юнацької літератури.
Валерій ПОМАЗ
«Смок не став чекати ранку. Вони з Малюком боялися, що двоє тяжко хворих можуть умерти щохвилини, і негайно подалися до їхньої хатини. У кухлі вони несли картоплину, що коштувала тисячу доларів, потерту і розім’яту разом з лушпинням і піщинками, що прилипли до неї; і цю рідку кашку вони по кілька крапель вливали в страшні чорні діри, що колись були людськими ротами. Усю довгу ніч Смок із другом по черзі давали хворим картопляний сік, утирали його в розпухлі ясна, з розхитаними зубами, і примушували бідолах старанно ковтати кожну краплину дорогоцінного еліксиру».
Ці зворушливі рядки доторкають мене найбільше. Вони належать перу Джека Лондона, водночас, йдеться про нього самого. Автор (а це і є Смок) постає з оповідання «Помилка Господа Бога» («північна» збірка «Смок і Малюк») як відчайдушна, благородна і шляхетна особистість. Разом з товаришем Малюком він рятує від цинги громаду мормонів, «людей пророчиці Лори Сіблі», яка в часі золотої лихоманки «обіцяла привезти їх у таке місце, де вони враз стануть мільйонерами».
Ось така спорідненість з автором простежується у кожному рядку Джека Лондона, а найбільше вкладено себе, пройшло через самісіньке серце в його Magnum opus – романі «Мартін Іден», глибоко автобіографічному творі.
Головний герой тут досягає успіху, він «робить себе сам», втілює в життя американську мрію, але це завершується розчаруванням і відчуттям порожнечі – що далі? Важливо: ще жоден з письменників США не висловив задоволення щодо реалізації американської мрії…
«Північні» збірки приносять Джеку Лондону справжній успіх: оспівування людини, пафос, ностальгія за втраченим світом незайманої американської природи подобаються багатьом у США …
У творчості Джека Лондона відчувається вплив різних філософів, наприклад, він намагається поєднати Фрідріха Ніцше (коли вважає англосаксонську расу вищою) та Карла Маркса (захоплюється соціалістичними ідеями).
Цікаво: у 1920–1930-х Джек Лондон стає автором № 1 в СРСР, радянська влада бачить у ньому прихильника революційної боротьби. Як це сталося з «Робінзоном Крузо» та романами Чарлза Діккенса, які свого часу писали для дорослих, твори американського класика тепер вважаються надбанням юнацької літератури.
Валерій ПОМАЗ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |