Вітряки над «декомунізованою» Шосткою
За двійку днів до Старого нового року Шостка зустрічала нас 10-градусним морозом та майже повним штилем. Як не дивно, але вітру, який взимку ой як дошкуляє подорожуючому вулицями поміж «висоток», цього разу не було. Або, краще сказати, майже не було. Бо на вулиці Чернігівській, якою ми чимчикували від приміського потягу «Новгород-Сіверський-Терещенська», над будиночком одного «продвинутого» на технічних трендах містянина повільно обертались крила вітряків, виробляючи даровані Всевишнім кіловати.
А тим часом розумне використання екологічно чистого виду енергії на Північній Сіверщині за роки незалежності (з невідомих причин?) так і не знайшло свого поширення. Внаслідок чого кожен наочний приклад функціонування вітрових конструкцій приватних на садибах завжди зачаровує. Інша річ, що пояснити причину, за якої грошовите панство у Поліському краї, прагнучи до розкішних особняків та дорожезних автівок, зовсім не горить бажанням підтримувати сучасний тренд ув оволодінні досягненнями прогресу - без допомоги провидців неможливо!
Ми згадали вулицю Чернігівську! До мого сорому, тільки тепер я звернув увагу, що у Шостці є такий міський шлях з ім’ям поважного граду Чернігова. А нагородили вулицю такою назвою замість одного з ініціяторів сталінських репресій Сергія Кострікова (кличка «Кіров»). Приємно, що жителі міста з колишньою славою хімічної галузі та військово-промислового комплексу СРСР змогли з розумом використати преференції «декомунізації». Не стали влаштовувати «показову» тяганину з ліквідацією монументального мотлоху совдепії чи вдаватися до примітивного спротиву.
Звичайно, що наразі важко зрозуміти, чи остаточно з урбанізованого простору над річкою Шосткою пішов геть дух комуністичних вождів. Разом з тим, перші рішучі стартові заходи на шляху до звільнення української території від чужинських ідолів зроблено. Се значний «плюс» місцевій владі, котра швиденько прибрала ідоли комуно-більшовицьких упирів, а у назвах вулиць закріпила кільканадцять імен українських достойників. У всякому разі, гостям з Новгорода-Сіверського, де за ленінсько-сталінський дух ще й наразі тривають суперечки, приємно крокувати шосткинськими вулицями Свободи, Івана Мазепи чи нашого земляка Івана Євдокименка, іменем якого замінили німецького комуніста Енгельса.
Відтепер громадяни Шостки мають можливість свідоміше шанувати вітчизняну історію, культуру, церкву, епоху національно-визвольних змагань. Звичайно - не миттєво, бо не простим горішком виявилось колоніяльне виховання совдепії. Особливо, коли йдеться про інтелігенцію. В той же час імена знаних українців робитимуть добру справу на Шосткінській землі. Вони нагадуватимуть містянам про силу паростків на рясній ниві Української Землі на відомих людей. Кармелюк, Сковорода, Котляревський, Довженко, Грушевський… А ми ось «відкрили» для себе ще й Чернігівську!
Звичайно прикро, що дорогою повноцінного проукраїнського усвідомлення потреби «декомунізації» не пішли відповідальні діячі у Новгороді-Сіверському. А тому, серед десятків вулиць старовинного міста Гетьманщини - першого поселення на Лівобережжі з Магдебурзьким правом так і не знайшли місця як для героїв національно-визвольних змагань, так і для представників військово-політичної еліти України часів . І тому залишається довіритись нащадкам, для яких, дасть Бог, «хохляцтво» та ватництво буде неприйнятним, оскільки за десятиліття нинішня юнь виросте і зробить все в українському форматі, остаточно забивши цвях у московитську домовину.
Повертаючись автобусом додому, я привернув увагу своєї дружини до креативної назви вулиці у маленькому хуторі Путивську, яка вже кілька років по-справжньому рятує імідж Новгород-Сіверщини. Чому питаєте? Тому, що сей шлях крізь село у напрямку княже-козацького міста Новгорода-Сіверського депутати Горбівської сільради нарікли ім’ям Ярослава Мудрого!
Борис ДОМОЦЬКИЙ
А тим часом розумне використання екологічно чистого виду енергії на Північній Сіверщині за роки незалежності (з невідомих причин?) так і не знайшло свого поширення. Внаслідок чого кожен наочний приклад функціонування вітрових конструкцій приватних на садибах завжди зачаровує. Інша річ, що пояснити причину, за якої грошовите панство у Поліському краї, прагнучи до розкішних особняків та дорожезних автівок, зовсім не горить бажанням підтримувати сучасний тренд ув оволодінні досягненнями прогресу - без допомоги провидців неможливо!
Ми згадали вулицю Чернігівську! До мого сорому, тільки тепер я звернув увагу, що у Шостці є такий міський шлях з ім’ям поважного граду Чернігова. А нагородили вулицю такою назвою замість одного з ініціяторів сталінських репресій Сергія Кострікова (кличка «Кіров»). Приємно, що жителі міста з колишньою славою хімічної галузі та військово-промислового комплексу СРСР змогли з розумом використати преференції «декомунізації». Не стали влаштовувати «показову» тяганину з ліквідацією монументального мотлоху совдепії чи вдаватися до примітивного спротиву.
Звичайно, що наразі важко зрозуміти, чи остаточно з урбанізованого простору над річкою Шосткою пішов геть дух комуністичних вождів. Разом з тим, перші рішучі стартові заходи на шляху до звільнення української території від чужинських ідолів зроблено. Се значний «плюс» місцевій владі, котра швиденько прибрала ідоли комуно-більшовицьких упирів, а у назвах вулиць закріпила кільканадцять імен українських достойників. У всякому разі, гостям з Новгорода-Сіверського, де за ленінсько-сталінський дух ще й наразі тривають суперечки, приємно крокувати шосткинськими вулицями Свободи, Івана Мазепи чи нашого земляка Івана Євдокименка, іменем якого замінили німецького комуніста Енгельса.
Відтепер громадяни Шостки мають можливість свідоміше шанувати вітчизняну історію, культуру, церкву, епоху національно-визвольних змагань. Звичайно - не миттєво, бо не простим горішком виявилось колоніяльне виховання совдепії. Особливо, коли йдеться про інтелігенцію. В той же час імена знаних українців робитимуть добру справу на Шосткінській землі. Вони нагадуватимуть містянам про силу паростків на рясній ниві Української Землі на відомих людей. Кармелюк, Сковорода, Котляревський, Довженко, Грушевський… А ми ось «відкрили» для себе ще й Чернігівську!
Звичайно прикро, що дорогою повноцінного проукраїнського усвідомлення потреби «декомунізації» не пішли відповідальні діячі у Новгороді-Сіверському. А тому, серед десятків вулиць старовинного міста Гетьманщини - першого поселення на Лівобережжі з Магдебурзьким правом так і не знайшли місця як для героїв національно-визвольних змагань, так і для представників військово-політичної еліти України часів . І тому залишається довіритись нащадкам, для яких, дасть Бог, «хохляцтво» та ватництво буде неприйнятним, оскільки за десятиліття нинішня юнь виросте і зробить все в українському форматі, остаточно забивши цвях у московитську домовину.
Повертаючись автобусом додому, я привернув увагу своєї дружини до креативної назви вулиці у маленькому хуторі Путивську, яка вже кілька років по-справжньому рятує імідж Новгород-Сіверщини. Чому питаєте? Тому, що сей шлях крізь село у напрямку княже-козацького міста Новгорода-Сіверського депутати Горбівської сільради нарікли ім’ям Ярослава Мудрого!
Борис ДОМОЦЬКИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |