Британія може змінити хід війни
Велика Британія робить крок, який може стати історичним прецедентом - не лише для України, а й для всієї глобальної системи безпеки.
Лондон готується передати Україні заморожені російські активи на колосальну суму $10,6 мільярда, про що повідомляє The Times.
Але це - лише перша нота у значно ширшій партитурі, яку британці хочуть зіграти разом із ЄС, Канадою та іншими демократичними союзниками. Там, за кулісами дипломатичних переговорів, формується абсолютно нова реальність: механізм мобілізації до $133 мільярдів на довгострокову військову підтримку України. І ця цифра - не просто політична риторика. Це обсяг, здатний змінити хід війни.
Бо вперше за три роки війни Захід переходить від тактики «пожежного гасіння» до стратегії структурної відповідальності. Не «допоможемо сьогодні, а завтра побачимо», а вибудуємо систему, де:
- гроші агресора працюють проти агресора,
- союзники фіксують довгострокові зобов’язання,
- Україна отримує ресурс для планування не на місяці, а на роки.
Усе це - відповідь на очевидну істину: перемога в сучасній війні вимагає не лише мужності солдата, а й потужної інфраструктури фінансування. А її без системних рішень не створиш.
Британія - не просто один із партнерів. Вона грає роль політичного локомотива, який тягне інших до сміливіших рішень. Після хаотичних дискусій у США та затяжних бюрократичних процесів у ЄС хтось мав вдарити кулаком по столу й сказати:
«Або ми перезапускаємо політику стримування Росії, або ми зрештою платитимемо набагато дорожче».
І Лондон це сказав. Передача $10,6 млрд заморожених російських активів - це не про гроші.
Це про принцип:
агресія має ціну, і цю ціну має сплатити агресор, а не платники податків Заходу.
МЕХАНІЗМ НА $133 МІЛЬЯРДИ - ЩО ЦЕ МОЖЕ ЗМІНИТИ?
1. Прогнозованість для української оборонки.
Підприємства можуть планувати виробництво зброї, бо знають, що контракт не обірветься через політичні істерики окремих сенаторів чи прем’єрів.
2. Незалежність від змін політичної погоди у США й ЄС.
Створення фонду означає: демократії знімають з себе ризик, що якась виборча кампанія перекреслить допомогу.
3. Тиск на Росію та її сателітів.
Москва вперше відчуває: замороження активів - не тимчасовий дискомфорт, а довгостроковий інструмент покарання.
ЧОМУ ЦЬОГО ДОСІ НЕ ЗРОБИЛИ?
Тому що Захід три роки вагався між страхом і обов’язком. Страх - нашкодити собі юридично. Обов’язок - не дозволити агресору переписати карту Європи. Зараз маятник нарешті хитається в бік обов’язку.
ВИСНОВОК
Цей британський маневр це навіть не про гроші. Це про нову філософію світу: вільні держави не мають права грати у стриманість із диктатурами.
Якщо Лондону вдасться протягнути через ЄС, Канаду та ширшу коаліцію механізм на $133 мільярди, то вперше з 1945 року глобальна демократія отримає інструмент, здатний реально стримати агресію, а не просто реагувати на її наслідки.
Україна отримає ресурс.
Європа - шанс.
Росія - сигнал, що час безкарності закінчився.
Олександр КОВТУНЕНКО
Лондон готується передати Україні заморожені російські активи на колосальну суму $10,6 мільярда, про що повідомляє The Times.
Але це - лише перша нота у значно ширшій партитурі, яку британці хочуть зіграти разом із ЄС, Канадою та іншими демократичними союзниками. Там, за кулісами дипломатичних переговорів, формується абсолютно нова реальність: механізм мобілізації до $133 мільярдів на довгострокову військову підтримку України. І ця цифра - не просто політична риторика. Це обсяг, здатний змінити хід війни.
Бо вперше за три роки війни Захід переходить від тактики «пожежного гасіння» до стратегії структурної відповідальності. Не «допоможемо сьогодні, а завтра побачимо», а вибудуємо систему, де:
- гроші агресора працюють проти агресора,
- союзники фіксують довгострокові зобов’язання,
- Україна отримує ресурс для планування не на місяці, а на роки.
Усе це - відповідь на очевидну істину: перемога в сучасній війні вимагає не лише мужності солдата, а й потужної інфраструктури фінансування. А її без системних рішень не створиш.
Британія - не просто один із партнерів. Вона грає роль політичного локомотива, який тягне інших до сміливіших рішень. Після хаотичних дискусій у США та затяжних бюрократичних процесів у ЄС хтось мав вдарити кулаком по столу й сказати:
«Або ми перезапускаємо політику стримування Росії, або ми зрештою платитимемо набагато дорожче».
І Лондон це сказав. Передача $10,6 млрд заморожених російських активів - це не про гроші.
Це про принцип:
агресія має ціну, і цю ціну має сплатити агресор, а не платники податків Заходу.
МЕХАНІЗМ НА $133 МІЛЬЯРДИ - ЩО ЦЕ МОЖЕ ЗМІНИТИ?
1. Прогнозованість для української оборонки.
Підприємства можуть планувати виробництво зброї, бо знають, що контракт не обірветься через політичні істерики окремих сенаторів чи прем’єрів.
2. Незалежність від змін політичної погоди у США й ЄС.
Створення фонду означає: демократії знімають з себе ризик, що якась виборча кампанія перекреслить допомогу.
3. Тиск на Росію та її сателітів.
Москва вперше відчуває: замороження активів - не тимчасовий дискомфорт, а довгостроковий інструмент покарання.
ЧОМУ ЦЬОГО ДОСІ НЕ ЗРОБИЛИ?
Тому що Захід три роки вагався між страхом і обов’язком. Страх - нашкодити собі юридично. Обов’язок - не дозволити агресору переписати карту Європи. Зараз маятник нарешті хитається в бік обов’язку.
ВИСНОВОК
Цей британський маневр це навіть не про гроші. Це про нову філософію світу: вільні держави не мають права грати у стриманість із диктатурами.
Якщо Лондону вдасться протягнути через ЄС, Канаду та ширшу коаліцію механізм на $133 мільярди, то вперше з 1945 року глобальна демократія отримає інструмент, здатний реально стримати агресію, а не просто реагувати на її наслідки.
Україна отримає ресурс.
Європа - шанс.
Росія - сигнал, що час безкарності закінчився.
Олександр КОВТУНЕНКО
| Читайте також |
| Коментарі (0) |