Густинський монастир як розсадник руzzкого міра

Нещодавно знову піднялося питання про події перших днів повномасштабного вторгнення на Прилуччині — зокрема, про перебування та лікування поранених російських окупантів у стінах Густинського монастиря.
Цей факт незаперечний.

Так само, як і те, що тоді не була надана допомога пораненим бійцям ТрО та ЗСУ.

Проте представники РПЦ влаштували галас та вимагають “доказів”. Доказів більш ніж достатньо — є записи радіопереговорів, свідчення очевидців та інші матеріали. Але впевнений: навіть якби їм показали відео, — сказали б, що і воно «підроблене», а свідки «куплені».

І ще один промовистий факт.

За чотири роки війни Густинський монастир не передав жодної допомоги нашим військовим. У той час як Линовицька громада змогла зібрати тонни продуктів, амуніцію, гуманітарну підтримку й передати три автомобілі на фронт.

Зайшовши на їхній офіційний сайт, gustyn-mon.church.ua — окрім продажу «чудодійних чаїв» та молитов за московського патріарха, важко знайти щось про підтримку ЗСУ.

Андрій ПАВЛУШЕНКО