Досить збирати гроші по тарифах для міндічів!
Протягом майже чотирьох років війни надійної системи захисту енергосистеми створено не було. Попри те, що на її прототип витратили десятки мільярдів гривень, зокрема і за рахунок зростання тарифу для населення.
"Плівки Міндича" показали, куди зникали ці гроші.
Коефіцієнт "наші витрати на відновлення / витрати росіян на удари" поки що явно не на нашу користь.
Що відбувається?
Енергосистема "тримається" на кількох ключових підстанціях, можна сказати, на "соплях". Росіяни завдають ударів 4-5 "кінджалами" і 10-15 крилатими ракетами, плюс шахедами, по кількох ключових підстанціях і різко знижують їхню здатність передавати електроенергію. Система не може повноцінно приймати струм, а значить доводиться вимушено обмежувати потужність атомних реакторів на наших АЕС. На більшості блоків є два режими: 100/50 і лише на одному 100/75.
Тобто аварійне зниження потужності означає одразу мінус 50% атомної генерації, і лише на одному блоці це мінус 25%. Потім час на ремонт підстанцій і вихід атомних блоків на повну потужність. Це до тижня часу. Щойно блоки виходять на 100% генерації, росіяни завдають чергового удару за старою схемою і все починається знову.
Тобто такі гойдалки стають реальністю повсякденного життя.
До речі, для атомних блоків такий режим дуже поганий. Як виняток, це ще нічого. Але як постійний режим роботи він різко підвищує ризик аварійних ситуацій.
Тобто ми витрачаємо величезні зусилля на ремонт системи, а росіяни потім кількома "кінджалами" обнуляють усі витрати на відновлення. Це як Сізіф, що котив на гору камінь, який потім скочувався назад.У такій моделі ми постійно будемо опускатися на одну сходинку вниз у плані енергозабезпечення.
Загалом пора робити висновки. І не лише організаційні, а й політичні.Це провал і в нього є імена та прізвища.А якщо не зробимо висновків, то "провал" і далі буде "провалюватися".
Досить збирати гроші за рахунок зростання тарифів для населення на "ремонт провалу, щоб далі не провалювався". Потрібно створити ефективну систему ухвалення рішень і контролю за їх виконанням.
А не "оце все...".
Олексій КУЩ
"Плівки Міндича" показали, куди зникали ці гроші.
Коефіцієнт "наші витрати на відновлення / витрати росіян на удари" поки що явно не на нашу користь.
Що відбувається?
Енергосистема "тримається" на кількох ключових підстанціях, можна сказати, на "соплях". Росіяни завдають ударів 4-5 "кінджалами" і 10-15 крилатими ракетами, плюс шахедами, по кількох ключових підстанціях і різко знижують їхню здатність передавати електроенергію. Система не може повноцінно приймати струм, а значить доводиться вимушено обмежувати потужність атомних реакторів на наших АЕС. На більшості блоків є два режими: 100/50 і лише на одному 100/75.
Тобто аварійне зниження потужності означає одразу мінус 50% атомної генерації, і лише на одному блоці це мінус 25%. Потім час на ремонт підстанцій і вихід атомних блоків на повну потужність. Це до тижня часу. Щойно блоки виходять на 100% генерації, росіяни завдають чергового удару за старою схемою і все починається знову.
Тобто такі гойдалки стають реальністю повсякденного життя.
До речі, для атомних блоків такий режим дуже поганий. Як виняток, це ще нічого. Але як постійний режим роботи він різко підвищує ризик аварійних ситуацій.
Тобто ми витрачаємо величезні зусилля на ремонт системи, а росіяни потім кількома "кінджалами" обнуляють усі витрати на відновлення. Це як Сізіф, що котив на гору камінь, який потім скочувався назад.У такій моделі ми постійно будемо опускатися на одну сходинку вниз у плані енергозабезпечення.
Загалом пора робити висновки. І не лише організаційні, а й політичні.Це провал і в нього є імена та прізвища.А якщо не зробимо висновків, то "провал" і далі буде "провалюватися".
Досить збирати гроші за рахунок зростання тарифів для населення на "ремонт провалу, щоб далі не провалювався". Потрібно створити ефективну систему ухвалення рішень і контролю за їх виконанням.
А не "оце все...".
Олексій КУЩ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |