Василь Голобородько. Той, що справжній...

Сьогодні Василю Голобородьку - 75 років. Але в закарантиненому українському суспільстві мертвотна тишина.

Бо це ж не тому Василю Голобородьку, образ- маска якого стала телевізійною наживкою для мільйонів марновірних українців, що так задешево, задаром, на манок купилися політично. Це ювілей сьогодні Василю Голобородьку справжньому.

Викрали моє ім’я
(не штани ж — можна і без нього жити !)
І тепер мене звуть
той, у кого ім’я викрадено.
Я вмію сіяти і мурувати білі стіни,
і коли я посію, то всі дізнаються, що сіяв той,
у кого ім’я викрадено,
а на білих стінах я завжди пишу :
стіну вибудував той, у кого ім’я викрадено.
Привітальні телеграми і листи
ідуть уже на моє нове ім’я,
на ім’я того, у кого ім’я викрадено.
Уже всі примирилися (бо ж і сам давно)
із моїм новим ім’ям.
Дружина теж звикла.
Тільки от не знаю, як бути дітям,
як їх кликатимуть по батькові ?

Він народився на Луганщині, в селі Адріанополь і більшу частину життя там прожив. Тільки в 2000-х роках перебрався в Луганськ. Та звідти мусив тікати, коли прийшли російські окупанти. Зараз живе в Ірпені, з ласки Національної Спілки письменників України. От і купив би йому "95 квартал" та пан Зеленський квартиру - як компенсацію за вкрадене його ім'я для свого шахрайського входження у владу...

Сам факт появи українського поета на Луганщині уже свідчить: цей край український, попри насаджене в нас переконання у протилежному. Звісно, якби Василь Голобородько жив у столиці - мав би ширше коло шанувальників, мав би славу, попри камерність і верлібровість його поезії. Проте й так чудо, що він зміг стати лавреатом Національної Шевченківської премії, не купуючи її, як деякі, не підмазуючи членам Шевченківського комітету...

Зі студентів Донецького педагогічного інституту його відрахували за поширення праці Івана Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація?". В московський Літінститут його не допустили, попри успішно здані іспити. Аж у 2001 році здобув вищу освіту, хоча чи й так вона йому вже була треба?!

Від 1969 року і аж до 1986 року твори Голобородька не друкували в совєтській Україні. А Василь Стус зате його дуже цінував. Та діаспора, що видавала і читала. А в Югославії у 80-і роки навіть вийшла антологія світової поезії, що мала назву "Від Рабіндраната Тагора до Василя Голобородька".

...Він є читачем сайту "Сіверщина". Тому з особливою приємністю кажемо: "Вітаємо! Бажаємо довгих літ у творчості і радості!". Ми знаємо справжнього Василя Голобородька і тимчасові правителі не підмінять його. Луска спаде - справжні лишаться.

Василь ЧЕПУРНИЙ