Ішли сніги, імперія конала...

Його привів до мене десятикласником Микола Петрович Адаменко - Олексія Бика з Сосниці. Вірші його вже тоді мені запам'яталися як талановиті. Сьогодні Олексію Бику - 45!

На фронт він пішов добровольцем з початком російсько - української війни і його пісня "Добровольці Божої чоти" стала неофіційним гімном добровольчого руху. Нагадаю, що саме добровольці витягли на собі перші роки війни - жоден генштаб, ні наш, ні їхній, не міг передбачити такого українського руху, коли в тапках і футболках молоді українці стали на захист Вітчизни. Пригадуєте як усім миром на броніки збирали?

Олексій Бик воював у складі корпусу "Правий сектор", деякий час навіть у Донецькому аеропорту. Був учасником боїв за Бахмут, командиром інженерно- саперної роти. І зараз у ЗСУ. Нагороджений орденом "За мужність" IIIступеня.

Перша збірка "Вірші на руці" отримала премію імені Василя Симоненка. А другу - "#приголосні\голосні" чернігівське обласне товариство "Просвіта" імені Т.Шевченка висунуло на здобуття Національної Шевченківської премії. Бо достойно.

Вітаю, Олексію! Перемоги і творчості!

Василь ЧЕПУРНИЙ

***
Я годованець чорних ночей за вікном,
Я не ліз на рожен і не пер напролом,
Тільки слово як слово, струна як струна,
Так якого від мене вам треба рожна?
Тільки хрипом блювотним, ночами без сну
Просурмила сурма : на війну, на війну!
Перекинулось небо та через плече,
Пригина до землі і пече, і пече.
Зачаділа свіча – парафіновий рай,
Світ поблід і зачах – поспішай, поспішай!
Тріпотять на вітру полотнища знамен...
Хто устане з колін, той і буде спасен!
Той і буде герой, хто поляже в снігу,
Хто спіймає свинець у чоло, на бігу.
Розірвіть ланцюги – може, стане снаги,
А не стане снаги – переб'ють до ноги.
Передушать півсонних, закутих, сліпих,
Ми не люди для них, нас давити – не гріх,
Поженуть у Сибір, запроторять в тюрму...
Я уперше, уперше послухав сурму!
Я задмухав свічу і в кишеню поклав
Сто не складених рим, сто не зроблених справ,
Лиш короткий рядок повторив як рефрен:
Хто устане з колін, той і буде спасен!