Смерть на переході
На дорозі у Куликівці лежала збита жінка. Наш автобус, що повертався із Крут, зупинився. Ми вийшли і виштовхали до потерпілої карету «швидкої допомоги», що безнадійно буксувала поруч на ожеледиці. Ситуація була зрозуміла: автомобіль збив жінку, що йшла, мабуть, до своєї сусідки, бо була одягнена в «домашнє», водій утік. Ми поклали жінку з розбитою головою на носилки, вона ще була жива. У неділю на переході у центрі Чернігова маршрутка, що мчала на шаленій швидкості, збила собачку. Вона не була безпритульною, поруч з нею йшов господар, якого ледь не зачепило. Звернулися до міськвідділу міліції, біля якого і сталася пригода, але там нічим не зарадили, як діяти в такій ситуації. Викликали таксі, таксист об’їздив усі відомі ветеринарні клініки, але безрезультатно. Черговий лікар у муніципальній ветлікарні на вулиці 1-го Травня теж відсутній. Виходить, що у трьохсоттисячному місті в разі необхідності у вихідний, на свята або посеред ночі отримати невідкладну ветеринарну допомогу практично неможливо.
Після того зателефонували за номером «101» до служби Міністерства з надзвичайних ситуацій, де нам надали номер муніципальної ветлікарні (95-29-14), телефони приватних клінік у службі «101» не надають. Подзвонивши туди, дізналися, що лікарня працює з 9.00 до 18.00, у вихідні приймає черговий лікар з 9.00 до 12.00.
Не за горами «Євро-2012». Європейці мають незрозумілу нам звичку подорожувати зі своїми чотирилапими улюбленцями. У разі екстремальної ситуації чим їм зможуть зарадити в Україні? Знову нас сприйматимуть варварами на початку третього тисячоліття.
У телефонній розмові від керівника громадської організації захисників тварин «Зоошанс» Наталії Моїсеєнко дізнались, що в них є домовленість із приватним лікарем про допомогу в подібних випадках. Контактні телефони «Зоошансу»: 934-834, (094) 988-58-34.
Коли матеріал був готовий, на тому ж переході в центрі міста, де нещодавно надавали допомогу збитому собачці, лежав закривавлений котик. Шансів вижити в нього не було. Знову трагічний збіг обставин?
Тварини тваринами, але цим переходом до школи і зі школи щодня ходять учні школи №3. Зателефонувавши у Державтоінспекцію, я поспілкувався з начальником сектора ВДАІ в області Ігорем Іваненком, відповідальним за встановлення знаків. Запитав у нього: «Чи не можна облаштувати конкретний пішохідний перехід «лежачим поліцейським», адже за два дні сталося два наїзди?» Почув відповідь: «Біля кожного переходу «лежачих поліцейських» не покладеш, будуть затори. Проблему потрібно вирішувати комплексно. Треба подумати».
Літопис убивчих переходів, на жаль, не закінчується (див. «Сіверщину» від 4 листопада 2010 р.).
Олександр ЯСЕНЧУК
| Читайте також |
| Коментарі (0) |