100 років народному майстру- гончару

Він із села гончарів і сам став гончарем. Бо й батько його випікав горщики та полумиски з макітрами. Але, на відміну від батька, став знаменитим на всю Україну.

Іван Бібік родом з Олешні, де й прожив вік. Відлучався тільки на війну: коли закінчив 8 класів - замість випускного почалася війна з німцями. Щоправда, його тоді не взяли на фронт, а мобілізували вже 1943 року. Ніхто тоді не дивився, як тепер, щоб, не дай, Боже, 18 -літніх, взяли на фронт...

Спершу олешнянця навчали в Казані, а тоді направили кулеметником у дивізію Прибалтійського фронту. Під містом Тарту отримав поранення і після шпиталю його призначають уже командиром обслуги мінометної гаубиці. Дійшов до Берліна, але перемогу зустрів у Празі. Проте служив аж до 1950 року і демобілізувався старшим лейтенантом.

Миттю одружився і працював у рідному селі і лісником, і кухарем, але перемогло гончарство. Коли закрився завод - став самостійником. І мусив ставати майстром. Свищики, горщики, кухлі, миски, гладишки - та чого тільки не викрутив на своєму гончарному крузі майстер, чого тільки не випалив у своїй гончарній печі. Працював і коли вже було за 90.

Згадаймо майстра з Олешні!

Василь ЧЕПУРНИЙ