Селяни і горожани, замучені кацапами
Якби не рясні резолюції парламентів чужих країн, то і не подумав би що за місяць - 90-ті роковини Голодомору-геноциду. Якось тихо всередині. Хоч десь і працюють наші з міжнародними судами, борються за кваліфікацію Бучі як геноциду... Мовляв, "це ж було уже". І не покарано.
Але що "було"? Знову будуть казати, що Сталін намагався вигубити "селянство". А те намагалося тікати "в місто".
А от дивлюся нові документи по Голодомору на Гетьманщині - аби показати, що втрати населення були там до 40%, наводять статистику шкіл. От народилося 1931/1932 стільки то дітей, а до школи 1938/1839 пішло стільки то. І справді - кудись ділось 37% дітей?
Але! На досліджуваних територіях в око впадає факт: найбільші втрати дітей були не в селах, а в ... містах! Переяслав, Баришівка, Пирятин, Сенча, той же Миргород.
Ой, це не такі міста? А які ж.
Судячи з географії масових убивств дітей, то саме в "навеликих містах" України (towns) московська власть могла розгорнути найбільшу інтенсивність терору голодом. Бо й справді, у Переяславі чи Миргороді тотальний контроль харчів уявити простіше, ніж на хуторах.
Та це деталі. Головний же висновок, який "тікає" з риторики усіх спікерів про Голодомор - убивства голодом були інтенсивніші в МІСТАХ, де вбивали саме МІСТЯН.
А тоді який сенс протиставляти селян і містян у картині Голодомору? Йшлося про вбивство українців загалом, мешканців окупованої території УНР. А не якогось там "класу" чи "верстви".
Згодом це накладеться на ще одну стратегію окупанта: міста з домінуванням українців оголошувати селами або "селищами міського типу", а промислові посьолкі московських міґрантів - містами.
Вже з висоти якихось 1990-их років опрокинута оптика показувла "сільську Україну" там, де були ще теплі наші маґдебурії, а фавели кацапів на нашій території тішилися легендами горожанства.
Після рішення ВР від 30 серпня про "трансфер" СМТ у селища без приставки "міський", хворого просто штовхнули до рову. Звісно, ні Переяслав, ні Миргород, ні Пирятин ще не "село", але Баришівка і Сенча - вже.
Усі разом - сєлянє, яких мучив Сталін
Ростислав МАРТИНЮК
Але що "було"? Знову будуть казати, що Сталін намагався вигубити "селянство". А те намагалося тікати "в місто".
А от дивлюся нові документи по Голодомору на Гетьманщині - аби показати, що втрати населення були там до 40%, наводять статистику шкіл. От народилося 1931/1932 стільки то дітей, а до школи 1938/1839 пішло стільки то. І справді - кудись ділось 37% дітей?
Але! На досліджуваних територіях в око впадає факт: найбільші втрати дітей були не в селах, а в ... містах! Переяслав, Баришівка, Пирятин, Сенча, той же Миргород.
Ой, це не такі міста? А які ж.
Судячи з географії масових убивств дітей, то саме в "навеликих містах" України (towns) московська власть могла розгорнути найбільшу інтенсивність терору голодом. Бо й справді, у Переяславі чи Миргороді тотальний контроль харчів уявити простіше, ніж на хуторах.
Та це деталі. Головний же висновок, який "тікає" з риторики усіх спікерів про Голодомор - убивства голодом були інтенсивніші в МІСТАХ, де вбивали саме МІСТЯН.
А тоді який сенс протиставляти селян і містян у картині Голодомору? Йшлося про вбивство українців загалом, мешканців окупованої території УНР. А не якогось там "класу" чи "верстви".
Згодом це накладеться на ще одну стратегію окупанта: міста з домінуванням українців оголошувати селами або "селищами міського типу", а промислові посьолкі московських міґрантів - містами.
Вже з висоти якихось 1990-их років опрокинута оптика показувла "сільську Україну" там, де були ще теплі наші маґдебурії, а фавели кацапів на нашій території тішилися легендами горожанства.
Після рішення ВР від 30 серпня про "трансфер" СМТ у селища без приставки "міський", хворого просто штовхнули до рову. Звісно, ні Переяслав, ні Миргород, ні Пирятин ще не "село", але Баришівка і Сенча - вже.
Усі разом - сєлянє, яких мучив Сталін
Ростислав МАРТИНЮК
Читайте також |
Коментарі (0) |