Дипломатія як продовження війни?

Нова колонка Залужного. Що це означає?

Публікація Валерія Залужного у New York Post - це не просто авторська колонка. Це спроба сформулювати нову рамку мислення про війну та мир.

По суті, генерал переводить дискусію з площини «чи варто говорити з Росією» у площину «про що взагалі можна говорити»? Його головна теза - дипломатія для Кремля не є інструментом миру, це - ще один інструмент війни. (Від себе я б додав, що так було завжди, не тільки вчора чи сьогодні - Росія завжди вважала перемовини частиною своїх спецоперацій).

Залужний детально описує «тактику виснаження» - переговори, затягування, маніпуляції фактами, створення ілюзії процесу, коли насправді йде підготовка до нової фази агресії. Це те, що Захід часто плутає з пошуком компромісу.

Вибір майданчика - New York Post - не випадковий. Газета, яку, як кажуть, кладуть на сиіл президенту Трампу. Це звернення саме до американського істеблішменту, який сьогодні дискутує, чи не час «заморозити» війну.

Залужний фактично відповідає: будь-який «мир» без гарантій справедливості - це лише пауза перед наступним ударом. Дуже символічно, що колонка вийшла після того, як «миротворець» Орбан виїхав зі США. Автор не називає імен, але натяк очевидний - це відповідь усім «реалістам» на кшталт Орбана, Маска чи навіть частини республіканців у Конгресі.

У тексті немає політичних натяків, але є стратегічне попередження: Україна не відкидає дипломатію, але не прийме капітуляцію, замасковану під угоду. І це - ключове розмежування, яке автор проводить для наших західних партнерів.

Залужний відсилає до Кіссінджера, але переграє його тезу: сила має не лише військовий вимір, а й моральний. Він чітко говорить: тільки послідовність, твердість і готовність до довгої гри можуть зупинити Москву.

Водночас стаття сигналізує про нову роль Залужного. Тепер він не лише військовий стратег, а й комунікатор на міжнародному рівні. І перший його меседж - раціональний, холодний, без емоцій: розмовляти з Москвою можна тільки тоді, коли позиція сили - на нашому боці.

Ця колонка - не просто есе генерала. Це - доктринний текст. Він окреслює стратегічне бачення України на найближчі роки:
- ніяких «мирних ініціатив» без справедливості;
- жодних ілюзій щодо переговорів із Путіним;
- єдність військової й дипломатичної стратегії;
і головне - віра в перемогу через силу, а не компроміс.

Цей меседж спрямований не лише назовні, а й усередину країни. Залужний демонструє, що навіть у новій ролі дипломата він залишається стратегом війни - тільки тепер іншої, інформаційно-політичної.

Треба перекласти усіма мовами світу, повторювати на усіх зустрічах і в усіх зверненнях, аби дійшло: Мир, який не має сили за спиною, завжди закінчується новою війною.

Віктор ШЛІНЧАК