Наш земляк будує музеї для росіян
Уродженець Волосківець на Менщині, народний художник України Анатолій Гайдамака, що відомий у нас меморіалами у Батурині та Крутах, будує нині музеї на замовлення ... російського Генштабу. Вашій увазі -- уривок з його інтерв'ю http://starog1.blogspot.com/2011/10/i_11.html?spref=fb
Меморiал, який порушить кордон
— Зараз лечу в Бухарест, — розповiдає Анатолiй Гайдамака, — починаємо робити Меморіал розстріляним у ході депортації 1941 року румунам і українцям. Після підписання пакту Молотова — Ріббентропа, коли Радянський Союз повернув собi Буковину і Бессарабію від Румунії, кордон пройшов по селах, родинах і долях, половина сімей залишилася по один бік кордону, половина — по інший. На підрадянській території почалися репресії, запровадили колгоспи, люди перелякалися «що за влада така до нас прийшла, що за визволителі». НКВС, бачачи ці настрої, перед війною зробив провокацію: мовляв, вам не подобається радянська влада, то ми вам відкриваємо кордон — ідіть назад. Це було 1 квітня, в день гумору. І народ пішов, десятки тисяч пішли до кордону. А там була засідка з кулеметами. Тисячу розстріляли, а решту — в Сибір. Я ходив по цих селах, там ростуть величезні груші, яблуні, а хат немає — пустки вздовж усього кордону.
— Хто ініціатор створення меморiалу?
— Ініціатори були з української сторони, але тепер вони нi кують нi мелють.
— Це була приватна ініціатива?
— Так, це не державне замовлення. Мене попросили зробити цей меморіал, бо стихійно збираються на тому мiсцi по п’ять тисяч чоловік і поминають загиблих. Музей буде в селі Біла Криниця Чернівецької області й розміститься у вагонах–скотарниках, у яких недостріляних потім везли до Сибіру. Меморіал задуманий у вигляді збитого ключа журавлів, який не долетів і впав розстріляний — білі крила стирчать із землі. Наразі фінансування взяв на себе один румунський патріот, якому дуже сподобався мій проект. Плануємо відкрити меморіал 1 квітня, в день розстрілу, цей меморіал простягнеться на 3,5 км від українського кордону — через колючий дріт — і на територiю Румунії.
— А як же вам дозволять порушити кордон?
— А ми не будемо нічого порушувати, крила тут стоять перед колючим дротом і там — за дротом, з обох боків.
Крім того, я ще працюю у Західному Сибіру — Росія просить зробити Музей освоєння Сибіру росіянами у Кагалимі, це трохи вище Сургута. Фінансує проект «Лукойл». Це буде нова будівля, з нуля побудована. На кінець місяця мені вже треба здати музей.
«Росiяни довiряють i платять»
— Що ще ви робили в Росії?
— Музей Генштабу в Москві, наприклад. Це такий «корпоративний» музей. До 60–річчя Перемоги — зал «Знамя Победы» в Музеї Збройних сил Росії. Це постійна експозиція — з прапором, який майорів над Рейхстагом. Для нього зробили хорошу клімат–контроль–вітрину, яка опускається і піднімається.
— А чом Музей Генштабу робить українець? Росіян не відлякує ваше войовниче прізвище?
— Не лякає. Минулого року я робив експозицію до візиту Медведєва в Китай. Мене десантували за одну добу в Порт–Артур, за годину видали китайську візу — за дипломатичною нотою, і за три дні я зробив експозицію.
— Виходить, ваші головні замовлення і замовники — не в Україні, а в Росії?
— Так. Мене часто запитують, чому це Гайдамака робить експозицію «Знамя Победы» в Москві. У Порт–Артурі запитали в одного поважного чиновника, який мене ангажував, на що той відповів: «Знайдіть такого в Росії. Ми не змогли». У Москві у нас виник один збій — за день до відкриття залу «Знамя Победы» тріснуло скло, генерали переживають, мовляв, не встигнемо, а помічник Медведєва каже: «Ні, ці встигнуть. Я їх бачив у Порт–Артурі». Так складається репутація.
— З якою державною машиною легше працювати — з українською чи російською?
— Мені — з російською: там не вказують, що робити, а довіряють, там швидше приймаються рішення, ну і грошей там більше. А в Україні мені взагалі ніхто нічого не платить — за 10 років не заплатили жодної копійки.
— Але ж ви робили комплекс жертвам Голодомору?
— За Голодомор — нуль, жодної гривні. А всі думали, що я збагатився на державному замовленні. А російська держава одразу платить гонорар: ви — народний художник, ми вас поважаємо.
| Читайте також |
| Коментарі (0) |