Земляк, про якого ми не знали...
Один з видатних художників-фарфористів 2-ї половини XX ст, виявляється, наш земляк.
Мова йде про Петра Щербоноса, який свого часу займав посаду головного художника Бориславського фарфорового заводу Львівської області. І хоча свій творчий потенціал майстер проявив далеко від Чернігівщини, мені здається, нам таких людей варто пам’ятати.
Нижче - декілька уривків зі статті дослідниці Людмили Карпінської:
Петро Вакулович Щербонос (15. 02. 1920, с. Криски, Коропського р-ну Чернігівської обл. - 27. 09. 1997, м. Борислав, Дрогобицького р-ну Львівської області).
За майже сорок років творчої роботи Петро Вакулович створив понад тисячу форм й малюнків. Розписані рукою художника комплекти посуду, сервізи, великогабаритні чайники та вази вмить ставали класикою й окрасою сервірованого столу.
З 1940 по 1941 навчався в Одеському військовому училищі. Птім були війна, фронт, поранення і полон, втеча з нього та схоплення, 1942 - 1945 - примусові роботи біля м. Магдебург в Німеччині.
Вже після Перемоги та повернення в Україну пройшов 6 місяців державної спецперевірки. У грудні 1945 року він демобілізувався, оженився (дружина Панчук Анастасія Іванівна (1921 - 2015), їхні діти: син Григорій (нар. 2. 07. 1947) й дочка Яремко Ганна (23. 08. 1948), займався різними роботами на селі, був старшим пункту зв'язку, завідував клубом.
Життя юнака було не з простих, сповнене випробувань, як й у всіх з того покоління. Наприкінці 1959 х років в Україні гостро не вистачало посуду під попит населення. За рішенням уряду в Тернополі, Сумах, Полтаві були створені нові заводи. У місті Бориславі Львівської області України в 1964 році також відкрили фарфоровий завод.
У 1971 році Петро Вакулович очолив художню службу підприємства. У Борислав, єдине в світі місто, розташоване на промисловому нафто-озокеритному й газовому родовищах, він приїхав разом з іншим художником В. Ковальчуком. Вони отримали запрошення сюди для налагодження виробництва.
У Щербоноса вже був чималий досвід - навчався у дворічній школі фабрично - заводського навчання за фахом живопис фарфору і працював живописцем на Баранівському (1936 - 1938, 1950 - 1958) і Олевському (1938 - 1940) фарфорових заводах.
У 1958 - 1964 роках працював художником в унікальному цеху Баранівського фарфорового заводу - скульптурно-художній лабораторії.
Унікальні й оригінальні твори, автором яких виступає митець, впізнавані, їх неможливо сплутати з жодним іншим майстром. Щербоносу була властива індивідуальна манера, для якої характерні декоративність, чіткі лінії, яскравість деталей та барвистість підполив’яного розпису, щедре використання золота, що є помітним бажанням продемонструвати сам матеріал, його блискучу поверхню, або повна відсутність оздоби, лоску, лише різноманітність кольору. Художник працював пристрасно, захоплено, постійно удосконалюючи рівень своєї майстерності, надихаючись самою можливістю мистецького процесу. Осінні й зимові вечори, недільні дні він проводив вдома з пензлем або різцем, фіксуючи якийсь художній замисел.
Порцелянові твори художника зберігаються в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва, у Баранівському музеї фарфору, - тут можна побачити 46 найменувань виробів з композицією авторського розпису П. Щербоноса (столові та чайні сервізи, вази, кухлі, тарілки).
Наталія СКОРОХОД
Мова йде про Петра Щербоноса, який свого часу займав посаду головного художника Бориславського фарфорового заводу Львівської області. І хоча свій творчий потенціал майстер проявив далеко від Чернігівщини, мені здається, нам таких людей варто пам’ятати.
Нижче - декілька уривків зі статті дослідниці Людмили Карпінської:
Петро Вакулович Щербонос (15. 02. 1920, с. Криски, Коропського р-ну Чернігівської обл. - 27. 09. 1997, м. Борислав, Дрогобицького р-ну Львівської області).
За майже сорок років творчої роботи Петро Вакулович створив понад тисячу форм й малюнків. Розписані рукою художника комплекти посуду, сервізи, великогабаритні чайники та вази вмить ставали класикою й окрасою сервірованого столу.
З 1940 по 1941 навчався в Одеському військовому училищі. Птім були війна, фронт, поранення і полон, втеча з нього та схоплення, 1942 - 1945 - примусові роботи біля м. Магдебург в Німеччині.
Вже після Перемоги та повернення в Україну пройшов 6 місяців державної спецперевірки. У грудні 1945 року він демобілізувався, оженився (дружина Панчук Анастасія Іванівна (1921 - 2015), їхні діти: син Григорій (нар. 2. 07. 1947) й дочка Яремко Ганна (23. 08. 1948), займався різними роботами на селі, був старшим пункту зв'язку, завідував клубом.
Життя юнака було не з простих, сповнене випробувань, як й у всіх з того покоління. Наприкінці 1959 х років в Україні гостро не вистачало посуду під попит населення. За рішенням уряду в Тернополі, Сумах, Полтаві були створені нові заводи. У місті Бориславі Львівської області України в 1964 році також відкрили фарфоровий завод.
У 1971 році Петро Вакулович очолив художню службу підприємства. У Борислав, єдине в світі місто, розташоване на промисловому нафто-озокеритному й газовому родовищах, він приїхав разом з іншим художником В. Ковальчуком. Вони отримали запрошення сюди для налагодження виробництва.
У Щербоноса вже був чималий досвід - навчався у дворічній школі фабрично - заводського навчання за фахом живопис фарфору і працював живописцем на Баранівському (1936 - 1938, 1950 - 1958) і Олевському (1938 - 1940) фарфорових заводах.
У 1958 - 1964 роках працював художником в унікальному цеху Баранівського фарфорового заводу - скульптурно-художній лабораторії.
Унікальні й оригінальні твори, автором яких виступає митець, впізнавані, їх неможливо сплутати з жодним іншим майстром. Щербоносу була властива індивідуальна манера, для якої характерні декоративність, чіткі лінії, яскравість деталей та барвистість підполив’яного розпису, щедре використання золота, що є помітним бажанням продемонструвати сам матеріал, його блискучу поверхню, або повна відсутність оздоби, лоску, лише різноманітність кольору. Художник працював пристрасно, захоплено, постійно удосконалюючи рівень своєї майстерності, надихаючись самою можливістю мистецького процесу. Осінні й зимові вечори, недільні дні він проводив вдома з пензлем або різцем, фіксуючи якийсь художній замисел.
Порцелянові твори художника зберігаються в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва, у Баранівському музеї фарфору, - тут можна побачити 46 найменувань виробів з композицією авторського розпису П. Щербоноса (столові та чайні сервізи, вази, кухлі, тарілки).
Наталія СКОРОХОД
| Читайте також |
| Коментарі (0) |