Коронна страва — млинці

Ранком, як правило, печуть млинці, які ставлять на стіл один раз, а приправу до них подають двічі. Цим знімається одноманітність у споживанні, та й ситність вони дають повнішу. Робиться це так. Тісто готують із гречаного борошна з домішкою житнього чи пшеничного та запару, що надає їм кислинку й пухкість. Гарячу сковорідку змащують шматочком сала, а тісто наливають дерев’яною ложкою. Накладають на тарілку високий стос, що довго зберігає їх гарячими. Кожен бере по цілому млинцю в міру споживання.

Приправа до млинців, як я вже казав, подається двічі: спершу — сальна, а затим — сметанна. На сковороді смажиться сало, витоплюється тук, в який макають шматочки млинців перед тим, як відправити їх до рота. Ефектно і смачніше, коли шматок млинця, вмочений у сальну рідину, закипає піною, і його одразу кусаєш. Краще, коли до млинців подають підрум’янену і ароматну свіжину. А найвищим ґатунком цієї страви є млинці з домашньою ковбасою, яку підсмажують разом із салом. Ковбаса повинна бути злегка підрум’янена. Наситившись млинцями з ковбасою чи лише з салом, роблять маленьку перерву, бо вже ніби й не хочеться їсти. Потім подається холодна сметана. Найкраща вона — зібрана з глиняного глечика, де молоко скисло природно. Така сметана має особливий смак і запах, якого немає в кислих вершках, хоча млинці з ними теж дуже смачні. Таких смачних млинців у супроводі подвійного доповнення ніде мені їсти не доводилось.

Про ритуал споживання млинців у моєму селі довелось пригадати в Ліхтенштейні, куди нас з І. Сподаренком запрошував племінник засновника легендарної Асканії Едуард Олександрович Фальц-Фейн. Пригощав нас директор заводу вакуумної апаратури в Бальцерсі, люб’язно запросивши на вечерю в ресторан Вадуца — столиці цієї держави. Коли кухар через деякий час після того, як подав до столу смажену форель — царську рибу, знову поклав до наших тарілок шматочки форелі, директор (тамада трапезування) на наше здивування зазначив, що коронну страву в них подають двічі. А наші селяни, не знаючи вислову «коронна страва», млинці теж подають двічі. Тому млинці — коронна страва.

Пригадалось також гостювання у відомого московського митрополита Питирима. На трапезі подавали пухкі апетитні млинці під ковпаком. Щоб не холонули, їх потім клали у спеціальні, добре підігріті тарілки. До млинців подавали не сало, смажене з ковбасою, а чорну та червону ікру, підливу з вершкового масла. Перед вживанням їх попередньо окропляли «Особливою московською», що надавало цьому обідові певного ритуалу, а наїдку — приємнішого смаку. Однак, на мій смак, млинці у повному українському шлейфі, їй-богу, смачніші! Сам по собі ритуал споживання заслуговує, щоб їх подавали не тільки в Стольному.

Михайло КУРДЮК,

кандидат сільськогосподарських наук

с.Тростянець

Ічнянського району