Хата для безхатченків у Чернігові

Чернігівські безхатченки тепер мають дах над головою. Чотири місяці тому в місті відкрився Центр соціальної адаптації i реінтеграції безпритульних, тобто місце, де так звані люди без постійного місця проживання могли би певний час харчуватися та ночувати.

Але гроші на його утримання місцеві депутати виділили тільки зараз, та й то «зі скрипом». Коштів вистачить тільки на оплату комунальних послуг та заробітну плату працівникам, але в центрі і цьому раді.

Звичайний приватний будинок майже в центрі Чернігова на перший погляд нічим не вирізняється з-поміж інших схожих будівель. Різниця всередині - адже саме в цьому будинку мешкають безпритульні люди. Сьогодні їх лише чотирнадцять, хоча розрахований притулок на двадцять одну особу.

Навколо будинку - якісно пофарбований синій паркан. На подвір'ї прибрано. В самому помешканні тепло. Я прийшла до центру з самого ранку. Утриманці притулку саме снідають. В їдальні смачно пахне. За великим столом перед телевізором приймають їжу кілька чоловіків різного віку. Кажуть, харчуванням задоволені. Їх тут годують двічі на день.

Нагодувати безпритульного - одне з найголовніших завдань, які виконує центр, пояснює директор притулку Микола Романов.

Микола Романов: "Приходить людина - ми її нагодуємо, чим Бог послав, щоб людина не скаржилась. Їжа у нас не така вже вишукана, але досить калорійна. Чітко контролюємо, щоб люди хоча б раз на день могли поїсти гарячого. У нас буває ковбаса, яйця, м'ясо. Намагаємось, щоб були овочі".

Режим і порядок

У безхатченків свій розклад дня. Вони мають дотримуватися встановлених правил, розповідає заступник директора з господарчих питань Тетяна Синельник.

Тетяна Синельник: "Отже вони встають зранку, прибирають свої кімнати. В кожній кімнаті висить графік прибирання. Прибирають кімнати по графіку, прибирають і загальні приміщення - туалет, їдальня, душова. Потім вони поїли і розходяться. У когось є якась робота, є можливість заробити. Йдуть, а вертаються десь о третій годині".

Туалет, душова, загальні кімнати та коридори - все виблискує чистотою. Але водночас приміщення, а особливо спальні кімнати, виглядають якось по-домашньому - одразу видно, що тут люди насправді живуть, а не просто ночують. В одній із кімнат на вікні навіть стоїть гітара. Такий комфорт дорого коштує, кажуть соціальні працівники. Особливо, якщо врахувати, що це єдине місце в Чернігові, де безпритульні можуть елементарно помитися та поміняти одяг.

Різні люди - різні долі

У центр для безпритульних потрапляють люди абсолютно різні - за освітою, професією, світоглядом. Навіть у категорію «осіб без постійного місця проживання» всі вони потрапили по-різному:

- Доволі банальна історія. Жив з дружиною. Не зійшлися характерами, хоча довго разом прожили. Розбіглися. Я поїхав у Київ. Працював. Житла постійного не було. Зійшовся з жінкою. Жив у неї. Потім посварилися і я опинився на вулиці.

- Був нормальною людиною. Робив обмін квартири. Нотаріус виявився купленим. Така історія, якщо коротко. Жив у під'їздах, у підвалах - так і виживав. Знайомі, друзі, товарищі допомагали.

Гарний знак

Загальну кількість безхатченків в Чернігові точно ніхто не знає. Цю категорію громадян порахувати складно, бо вони постійно мігрують з однієї області до іншої. За чотири місяці через чернігівський притулок пройшло більше сорока людей. І те, що цієї морозної зими ніхто з безхатченків не помер від переохолодження - вже гарний показник. Минулої зими, наприклад, від морозів в місті загинуло п'ятеро людей.

Проте в Чернігові є й ті, хто не розуміє, навіщо потрібен такий центр. Дехто з місцевих депутатів, наприклад, не хотів виділяти бюджетні кошти на утримання притулку. На черговій сесії міської ради ледве назбирали мінімально необхідну кількість голосів, і 260 тисяч все ж таки центру дали.

Директор притулку Микола Романов пояснює, що ці гроші підуть тільки на оплату комунальних платежів та зарплату найманим працівникам. Продукти харчування, засоби гігієни, одяг - все це доведеться шукати, звертатися до меценатів, просто до добрих людей, які хоча б банкою варення, але хочуть і можуть допомогти безпритульним.

Олена СИДОРЕНКО, БІ_БІ_СІ