11 листопада - День незалежності Польщі
11 листопада 1918 року, одразу по закінченні Першої світової війни, розпаду трьох імперій – Німецької, Австро-Угорської, Російської, відродилася Польська держава. Як і ряд інших держав на руїнах імперій.
Понад 120 років не існувала незалежна Польська держава, розділена наприкінці 18-го століття тими ж названими імперіями. І відродилася. Попереду була ще одна трагедія Польщі – 5-річна її окупація в Другу світову війну. Але потім – знову національне відродження. Не випадково ж перший рядок гімну Польщі звучить: «Єщє Польска нє згінєла» – ідентично нашому українському.
Важливі події сучасності держави з понад тисячолітньою історією
Здобуття незалежности 1918 року
День незалежности поляки святкують 11 листопада. Саме цього дня 1918 року Регентська рада (тимчасовий орган влади на польській території) «з огляду на зовнішню та внутрішню загрозу, з метою уніфікації всіх військових наказів і збереження ладу в країні» передала Юзефу Пілсудському, майбутньому маршалу, всі повноваження командувача польської армії, що згодом стало вважатися символічним початком Другої Речі Посполитої.
Друга світова війна
У вересні 1939 року Німеччина й СРСР напали на Польщу і розділили між собою її територію. Друга світова війна забрала життя приблизно 5,6 млн польських громадян, тобто близько 16 % населення довоєнної Другої Речі Посполитої (для порівняння: в СРСР відповідна кількість становить 13,8 %).
Одна з найтрагічніших подій в історії країни.
Падіння/повалення комунізму
У Польщі немає такої однозначної події-символу, як, наприклад, падіння Берлінського муру, яке стало найважливішою маніфестацією кінця комуністичної влади у Центральній і Східній Європі. Але для багатьох поляків таким переломним моментом було 4 червня 1989 року (дата частково вільних виборів до Сейму).
Вступ до Євросоюзу
На референдумі 2003 року за вступ Польщі до Євросоюзу проголосувало близько 78 % громадян Польщі. Через рік країна стала повноправним членом спільноти.
Люди відзначають, як змінилася Польща уже за перші 15 років після вступу до Євросоюзу, в тому числі і завдяки коштам, отриманим від ЄС: з’явилися десятки стадіонів, відремонтовано школи, збудовано сотні кілометрів доріг. 2018 року фінансовий баланс Польщі у Євросоюзі становив 99 млрд євро (при цьому Польща внесла до бюджету ЄС 48 млрд).
А за 5 років до вступу в ЄС Польща, як і ще ряд країн Східної Європи, стала членом НАТО, Північно-Атлантичного оборонного альянсу.
Поляка обрано Папою Римським
У сучасній Польщі немає нікого, до кого ставилися б із таким пієтетом, як до Папи Івана Павла II. Кароль Войтила, кардинал Краківський, був обраний 16 жовтня 1978 року на папський престол, для багатьох поляків він не тільки найбільший моральний авторитет, а й претендент на звання автора найвідомішої цитати в історії Польщі.
Папа-поляк став утіленням свободи, але про цю свободу в специфічних умовах комуністичної Польщі не можна було говорити відверто, і він це добре розумів. Тому 1979 року, коли Кароль Войтила вперше відвідав батьківщину в ролі Папи, він завершив проповідь словами: «Нехай зійде Дух Твій і відновить обличчя землі, цієї землі». Тільки одне слово, додане в парафраз 104-го псалма, надало йому нового сенсу, зрозумілого всім.
Культура Польщі
Польща – країна великої і давньої європейської культури. Ось лише деякі імена, давніші і сучасні. Країна дала мистецтву генія світової музики композитора Фредеріка Шопена. Також композитори Шимановскі, Віспянскі, Монюшко, Венявскі.
Література: 6 лауреатів Нобелівської премії: прозаїки Генрік Сенкевич (1905), Владислав Реймонт (1924),
Ольга Токарчук (2018), поети Чеслав Мілош (1980), Віслава Шимборска (1996). А ще – Адам Міцкевич, Еліза Ожешко, Болєслав Прус, Як Кохановскі, Ігнацій Красіцкі, Юліуш Словацкі, Стефан Жеромскі, Марія Домбровска, Станіслав Лем, Марія Конопніцка, Ципріан Норвід, Ярослав Івашкевіч.
Мистецтво. Режисери: Анджей Вайда, Єжи Гоффман, Єжи Кавалеровіч, Юліуш Махульскі, Роман Поланскі, Анджей Жулавскі, Кшиштоф Зануссі. Актори: Беата Тишкевіч, Збігнев Цибульскі, Крістіна Янда, Богуслав Лінда, Станіслав Мікульскі, Єжи Штур, Ян Махульскі, Ольгерд Лукашевіч, Даніель Ольбрихскі, Роман Вільгельмі, Крістіна Захватовіч-Вайда, Майя Коморовска, Барбара Брильска, Єжи Біньчицькі, Анна Димна, Януш Гайос, Малгожата Браунек, Влодзімєж Павляк, Єжи Камас, Міхал Жебровскі, Магдалена Мельцаж, Ізабелла Скорупко. Естрада: Анна Герман, Єжи Поломскі, Рена Рольска, Северин Краєвскі, Слава Пшибильска, Мариля Родовіч, Ришард Ринковскі, Едита Гурняк, Збігнєв Куртич, Ірена Сантор, Здіслава Сосніцка, Єва Димарчик, Гелена Куніцка, Анна Янтар.
* * *
Я їжджу до Польщі вже 30 років. Вперше побув на початку 1995 року, як редактор обласної газети «Сіверщина», на 2-тижневому навчанні у Варшаві, проведеному Фундацією солідарності польсько-чешсько-словацькою. Потім ще двічі побув на такому навчанні-стажуванні. І привіз звідти подаровані Фундацією перший комп`ютер і сканер для нашої газети. Там же побули на стажуванні і кілька колег з нашої редакції.
А потім були численні поїздки, яким я давно згубив лік. Поїздив і по країні. Останні років 15 найбільше буваю в Перемишлі. Безліч разів писав матеріали про Польщу, особливо про разючі переміни в країні по вступу її до НАТО і Євросоюзу. Нам є тут чому повчитися.
Інколи їду не лише як журналіст, а просто відпочити на кілька днів, зустрітися з добрими друзями – поляками і українцями Польщі.
Мій давній і найближчий польський друг – Станіслав Стемпєнь. Директор створеного ним і беззмінно, понад 30 років, очолюваного Південно-Східного інституту наукового в Перемишлі. Його функція – співпраця двох держав і народів у дослідженні нашої історії і сьогодення. Станіслав – також професор Перемишльського університету, де навчається багато українських студентів. Один з провідних польських істориків, особливо щодо дослідження життя і діяльності Симона Петлюри. Прекрасно володіє українською мовою, викладає в українських університетах.
Петро АНТОНЕНКО
Понад 120 років не існувала незалежна Польська держава, розділена наприкінці 18-го століття тими ж названими імперіями. І відродилася. Попереду була ще одна трагедія Польщі – 5-річна її окупація в Другу світову війну. Але потім – знову національне відродження. Не випадково ж перший рядок гімну Польщі звучить: «Єщє Польска нє згінєла» – ідентично нашому українському.
Важливі події сучасності держави з понад тисячолітньою історією
Здобуття незалежности 1918 року
День незалежности поляки святкують 11 листопада. Саме цього дня 1918 року Регентська рада (тимчасовий орган влади на польській території) «з огляду на зовнішню та внутрішню загрозу, з метою уніфікації всіх військових наказів і збереження ладу в країні» передала Юзефу Пілсудському, майбутньому маршалу, всі повноваження командувача польської армії, що згодом стало вважатися символічним початком Другої Речі Посполитої.
Друга світова війна
У вересні 1939 року Німеччина й СРСР напали на Польщу і розділили між собою її територію. Друга світова війна забрала життя приблизно 5,6 млн польських громадян, тобто близько 16 % населення довоєнної Другої Речі Посполитої (для порівняння: в СРСР відповідна кількість становить 13,8 %).
Одна з найтрагічніших подій в історії країни.
Падіння/повалення комунізму
У Польщі немає такої однозначної події-символу, як, наприклад, падіння Берлінського муру, яке стало найважливішою маніфестацією кінця комуністичної влади у Центральній і Східній Європі. Але для багатьох поляків таким переломним моментом було 4 червня 1989 року (дата частково вільних виборів до Сейму).
Вступ до Євросоюзу
На референдумі 2003 року за вступ Польщі до Євросоюзу проголосувало близько 78 % громадян Польщі. Через рік країна стала повноправним членом спільноти.
Люди відзначають, як змінилася Польща уже за перші 15 років після вступу до Євросоюзу, в тому числі і завдяки коштам, отриманим від ЄС: з’явилися десятки стадіонів, відремонтовано школи, збудовано сотні кілометрів доріг. 2018 року фінансовий баланс Польщі у Євросоюзі становив 99 млрд євро (при цьому Польща внесла до бюджету ЄС 48 млрд).
А за 5 років до вступу в ЄС Польща, як і ще ряд країн Східної Європи, стала членом НАТО, Північно-Атлантичного оборонного альянсу.
Поляка обрано Папою Римським
У сучасній Польщі немає нікого, до кого ставилися б із таким пієтетом, як до Папи Івана Павла II. Кароль Войтила, кардинал Краківський, був обраний 16 жовтня 1978 року на папський престол, для багатьох поляків він не тільки найбільший моральний авторитет, а й претендент на звання автора найвідомішої цитати в історії Польщі.
Папа-поляк став утіленням свободи, але про цю свободу в специфічних умовах комуністичної Польщі не можна було говорити відверто, і він це добре розумів. Тому 1979 року, коли Кароль Войтила вперше відвідав батьківщину в ролі Папи, він завершив проповідь словами: «Нехай зійде Дух Твій і відновить обличчя землі, цієї землі». Тільки одне слово, додане в парафраз 104-го псалма, надало йому нового сенсу, зрозумілого всім.
Культура Польщі
Польща – країна великої і давньої європейської культури. Ось лише деякі імена, давніші і сучасні. Країна дала мистецтву генія світової музики композитора Фредеріка Шопена. Також композитори Шимановскі, Віспянскі, Монюшко, Венявскі.
Література: 6 лауреатів Нобелівської премії: прозаїки Генрік Сенкевич (1905), Владислав Реймонт (1924),
Ольга Токарчук (2018), поети Чеслав Мілош (1980), Віслава Шимборска (1996). А ще – Адам Міцкевич, Еліза Ожешко, Болєслав Прус, Як Кохановскі, Ігнацій Красіцкі, Юліуш Словацкі, Стефан Жеромскі, Марія Домбровска, Станіслав Лем, Марія Конопніцка, Ципріан Норвід, Ярослав Івашкевіч.
Мистецтво. Режисери: Анджей Вайда, Єжи Гоффман, Єжи Кавалеровіч, Юліуш Махульскі, Роман Поланскі, Анджей Жулавскі, Кшиштоф Зануссі. Актори: Беата Тишкевіч, Збігнев Цибульскі, Крістіна Янда, Богуслав Лінда, Станіслав Мікульскі, Єжи Штур, Ян Махульскі, Ольгерд Лукашевіч, Даніель Ольбрихскі, Роман Вільгельмі, Крістіна Захватовіч-Вайда, Майя Коморовска, Барбара Брильска, Єжи Біньчицькі, Анна Димна, Януш Гайос, Малгожата Браунек, Влодзімєж Павляк, Єжи Камас, Міхал Жебровскі, Магдалена Мельцаж, Ізабелла Скорупко. Естрада: Анна Герман, Єжи Поломскі, Рена Рольска, Северин Краєвскі, Слава Пшибильска, Мариля Родовіч, Ришард Ринковскі, Едита Гурняк, Збігнєв Куртич, Ірена Сантор, Здіслава Сосніцка, Єва Димарчик, Гелена Куніцка, Анна Янтар.
* * *
Я їжджу до Польщі вже 30 років. Вперше побув на початку 1995 року, як редактор обласної газети «Сіверщина», на 2-тижневому навчанні у Варшаві, проведеному Фундацією солідарності польсько-чешсько-словацькою. Потім ще двічі побув на такому навчанні-стажуванні. І привіз звідти подаровані Фундацією перший комп`ютер і сканер для нашої газети. Там же побули на стажуванні і кілька колег з нашої редакції.
А потім були численні поїздки, яким я давно згубив лік. Поїздив і по країні. Останні років 15 найбільше буваю в Перемишлі. Безліч разів писав матеріали про Польщу, особливо про разючі переміни в країні по вступу її до НАТО і Євросоюзу. Нам є тут чому повчитися.
Інколи їду не лише як журналіст, а просто відпочити на кілька днів, зустрітися з добрими друзями – поляками і українцями Польщі.
Мій давній і найближчий польський друг – Станіслав Стемпєнь. Директор створеного ним і беззмінно, понад 30 років, очолюваного Південно-Східного інституту наукового в Перемишлі. Його функція – співпраця двох держав і народів у дослідженні нашої історії і сьогодення. Станіслав – також професор Перемишльського університету, де навчається багато українських студентів. Один з провідних польських істориків, особливо щодо дослідження життя і діяльності Симона Петлюри. Прекрасно володіє українською мовою, викладає в українських університетах.
Петро АНТОНЕНКО
| Читайте також |
| Коментарі (0) |