Голова під прицілом
Юридично освічений голова сільської ради намагається довести, що його «зняли» незаконно, але районне керівництво заплющує очі на порушення. У статті «Полювання на відьом» «Сіверщина» писала про таку тенденцію в нашій державі: прибирати не надто лояльних до влади голів. Схема відпрацьована: неправильно підписаний папірець — звинуватили у корупції — зняли з посади. Відразу ж після публікації, героєм якої був хотіївський сільський голова Володимир Хижняк, до нас у редакцію звернувся ще один сільський голова — Григорій Шурига із села Євминки Козелецького району.
«Моя історія ще цікавіша. І абсурдніша, — сказав він. — Бо численні порушення законодавства з боку тих, хто вчинив у селі заколот, не може побачити хіба що сліпий».
Однак, навіть будучи військовим юристом у відставці і вміючи розібратися в нюансах права, Григорій Шурига не може нічого довести. Місяцями тривають суди. Так він каже. Але судіть самі.
Дві сесії однієї ради
Все почалося у жовтні 2012 року. Того дня депутати сільської ради розділилися на дві частини. Сім депутатів разом із головою мали намір провести сесію сільської ради у приміщенні школи.
«На сесію прийшло 7 депутатів з 14-ти, я був 8-ий. Відповідно ми мали право приймати будь-які рішення, — розповідає Григорій Шурига. — На цьому засіданні вирішили питання щодо припинення повноважень секретаря сільської ради і депутата Юлії Ранської. Вона ж сама голосувала серед 8 присутніх за це рішення. Вирішили й інші питання. Свої збори ми збиралися провести у школі. Але нас не пустив директор. Бо не дозволили в районі». Натомість у школі дозволили зібратися другій половині депутатів.
«Тож вони також проводили «сесію» під орудою колишнього голови райдержадміністрації Віктора Овдака, приїхав ще з району керівник апарату районної ради Василь Грищенко, депутат районної ради Ус, керівник сільськогосподарського підприємства Рижков, його адвокати, тобто і місцеві «ахметови», і чиновники.
Сесію зазвичай скликає сільський голова. Ініціативна група (третина депутатів) може скликати сесію, але для цього треба направити в сільську раду звернення із пропозицією, регламент затвердити — пройти довгу процедуру. Вони без цього всього зібралися в школі.
Але їх усього 7 із 14-ти — а цього недостатньо для прийняття рішень. Вони беруть Юлію Ранську, за яку ми тільки що проголосували з її ж бажання про зняття з посади, ведуть її у школу. Ми питаємо: «Куди ти йдеш до заколотників?» Вона каже: «Я боюся, щоб мені на голову не впала цеглина».
Тож вона через чорний вхід увійшла до школи. Але ж пояснила ініціаторам, що вже не депутат. А їй кажуть: «Тебе неправильно звільнили». Насправді ж звільнили згідно із законами, бо рішення про дострокове припинення повноважень депутата приймається простою більшістю голосів при прямому голосуванні – як ми і робили.
Але 8 депутатів — усе одно недостатньо для кворуму. Тож вони взяли ще одного депутата, який був на тій сесії, де був я. Все, кворум є. Можна голосувати».
Свідком подій того дня був головний редактор «Сіверщини» Василь Чепурний (стаття «Розколота Євминка» вийшла у номері за 11 жовтня 2012 року).
Камінь спотикання
Ось так, склепавши кворум, депутати почали засідати. А головним питанням такої сесії було зняття сільського голови Григорія Шуриги з посади. А для цього треба знайти підставу і проголосувати потрібною кількістю голосів.
«Мене вирішили зняти нібито за те, що у 2011 році мене притягнули до адміністративної відповідальності за вчинення корупційного правопорушення, яке полягає у неповідомленні безпосередньому керівнику про наявність конфлікту інтересів».
Простіше кажучи, надану Г.Шуризі стару лікарню він оформив із правом викупу, хоча в рішенні сесії цього права не було.
«У сільського й селищного голови нема безпосереднього керівника. Про це у мене є на руках висновок Інституту держави і права імені Корецького, також на мій запит в обласну адміністрацію заступник губернатора Стрілець підписав документ. Давайте подивимося. Безпосередній керівник — це ж людина. А сесія є формою роботи. А мені Козелецький суд присудив штраф — 425 гривень у жовтні 2011 року за неповідомлення безпосередньому керівнику — сесії».
Отже, Григорія Шуригу притягнули до відповідальності. Після цього мало що змінилося. «Я продовжував працювати, бо нема коли судитися — у селі повно роботи», — каже він.
Але через якийсь час ці звинувачення опоненти Шуриги вирішили використати як підставу, щоб його звільнити.
Вікторія ГАВРИК
Скорочено. Повністю читайте в газеті "Сіверщина" за 27 червня.
| Читайте також |
| Коментарі (0) |