ВОСКРЕСІННЯ
Біливом білим, кармінними ружами Знову пойнявся терновий вінець.
І перемучений днями остужими
В писанку землю вбирає Творець.
...
Гравій голготський, що сіллю скипався, днесь
Устілом ніжно взяла мурава.
Поза ночами, плачами, свічами десь
Сонячним маєвом лик ожива.
Сяйво онови, стражданням намолене,
Тіло – неначе меди в молоці…
Тільки манюсіньке пасмо заболене,
Учня холодні вуста на щоці.
І над суворим пілатівським мечником,
Над списарем, розриваючи гнів,
Світ Великодній світа Безконечником,
Тим, що на писанці гойно розцвів.
У неозоррі вселенському котиться,
Райська мальованка диво-яйця…
Паску духмяну вкраша Богородиця
Пишним карміновим квітом з вінця.
2012
Валерій ЯСИНОВСЬКИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (1) |
|
| |
0
