Амплітуда позицій чи коливання політичного барометра?

Аналізуючи програмні цілі вже нового Президента України Віктора Януковича щодо подальшого розвитку України, чогось неординарного у його програмі знайти складно, на відміну від стратегічних цілей Арсенія Яценюка або, скажімо, Сергія Тігіпка. Щасливою? Так. Багатою? Згоден. Але це,погодьтеся, загально-визначені фрази. А невизначеність полягає у багатьох моментах, і основна з них — який буде векторний курс нашої держави, бо від цього залежать усі інші аспекти загальнодержавного розвитку нашої країни.

Коли запитуєш у виборців про те, чому вони голосували за того чи іншого кандидата, то відповідають, що Тігіпко, наприклад, молодий і перспективний, до того ж — банкір-фінансист, а Гриценко навів би лад у державі, бо він військова людина. Але ж і Віктор Ющенко теж за фахом банкір, але він не зміг об’єднати країну. На жаль, українці не сприйняли його доктрину щодо відродження і побудови нової української нації, як є, зокрема, у Литві чи Естонії, або у Польщі чи Латвії. Але ж і процес формування національної свідомості, яка була спаплюжена і знищена радянсько-російською експансією (давайте будемо об’єктивними) протягом століть — довготривалий. А отже, п’яти років для цього, звичайно, недостатньо.

В українському календарі є чимало дат, пов'язаних з військовою звитягою і пошануванням захисників Батьківщини. 6 грудня – день Збройних сил України, 14 жовтня – день українського козацтва, окрім того є день партизанської слави, день прикордонника, день флоту, день авіації. Всі ці професійні свята і пам'ятні дні можна знайти в календарях, але я сумніваюсь, що широкий громадський загал про них знає. Для більшості людей особливо старшого покоління днем захисника Вітчизни традиційно є 23 лютого – день створення червоної армії, день її перших перемог. Так вже привчили нас, старших, з радянських часів, а тепер і ми за інерцією вчимо молодших.[c]

Песик врятував хлопця

Зимового гарного дня ніщо не віщувало біди. Шістнадцятирічний Славко взяв санчата, аби привезти додому хоч трохи дров, і зі своїм песиком Дружком рушив до лісу. По дорозі сходили до річки, яка вже заростала болотяним чагарником, — це не давало їй повністю замерзнути. Хлопець перевірив рибальські снасті (нерети), в які потрапило трохи риби та й пішов до густого лісу, де було багато сухостою, — зрубані товсті гілки зимовими вечорами зігрівали їхню домівку.

Інтелігенція зажди була поза (читай - вище) політики. І це дуже гарна позиція. Принаймні для власної гордині. Можливо тому багато хто з моїх приятелів, друзів (людей інтелігентних, розумних, гідних бути в авангарді культури) обрали для себе, як їм здавалося, найчесніший шлях - третю графу у виборчих списках – «противсіх».

- Ну, що, Янукович - наш Президент..? - сумно запитує мій чоловік.
- Курча мать, слухай, давай дістанемо снайперську гвинтівку і я особисто його пристрелю. І першу леді, по ходу, - стогну у відповідь від розпачу.
- Тут треба перестріляти приблизно 52% тих громадян, котрим дали право голосу...
- І вони, скурві діти з мишиними мізками, не проминули ним скористатися!

Мене просто нудить від безсилля. Я так надіялася, що Галичина ринеться голосувати, рятуючи нас від цього безмозкого проффесора, як тоді, у 90-ті, коли кляті політтехнологи виставили нам паскуду-Кучму і комуняку-Симоненка. Всі ж кинулись рятувати рідну Україноньку від червоної загрози.

9 грудня 2009 року Верховна Рада провела парламентські слухання на тему “Національна ідентичність в Україні в добу глобалізаційних викликів: проблеми та шлях збереження”. Пропонуємо Вашій увазі виступ Павла Мовчана.

Не було б потреби перейматися двома взаємозумовлюваними і взаємопов’язуваними проблемами: “глобалізація” і “самоідентифікація”, якби ми не усвідомлювали, що світ стрімко і принципово змінився після зміни його двополярного стану на однополярний. Змінюються стрімко географічні кордони соціальних та культурних систем. Західна модель розвитку екстраполюється на всі інші існуючі традиційні моделі. Однополюсний світовий лад визнається зразковим, оптимальним, прогресивним і єдино можливим. Західний тип культури — найдоцільнішим, соціальні стандарти — незаперечними, знеосіблення як загальноетнічні, так і особистісні — неминучими… Парламентські слухання повинні хоча б частково дати відповідь на запитання: “Камо грядеши?” Що нас, українців, які впродовж тисячоліть зберігали свою ідентичність, зберігаючи мову, культуру, традиції, національну кухню, звичаї, історію, свою міфологію, чекає попереду, що нас, українців, які здобули свою реальну незалежність в кінці ХХ сторіччя, чекає, які бар’єри, які перешкоди нам необхідно долати нині, якими себе бачимо ми у загальноєвропейському контексті, не кажучи вже про загальносвітовий?..

Світлий промінь надії затьмарюється прокляттям роду, - так вважає Георгій Добрунов… (Щоб прочитати повний виклад статті - клацніть на її назву)

Сергій КОРДИК

У світовій мережі з'явилося відеозвернення іспанської черниці Тереси Форкадес, в якому доктор медицини, колишній лікар, озвучуючи точку зору багатьох медиків, наводить наукові факти і аномальні події, що мали місце за останні декілька місяців і відносяться до поточного вірусу A/Н1N1, і робить висновки, які примушують поглянути на світову ситуацію з пандемією з нової точки зору.

По кожному наведеному факту або події Тереса посилається на офіційні джерела як престижних наукових співтовариств, так і міжнародних організацій, таких як Всесвітня Організація Охорони Здоров'я(далі ВОЗ), де всі цитовані нею факти і події можна перевірити.

У серпні цього літа, після тривалої перерви, знову відвідав Тростянецький дендрологічний парк, що на Чернігівщині. Прекрасна погода, чудові краєвиди сприяли хорошому відпочинку на землі, де пройшло моє дитинство. Було приємно ходити по доглянутих доріжках, милуватись неповторною красою галявин та ставків парку, і подумки полинути у чудову пору далеких років дитинства та юності. Лише з роками усвідомлюєш цінність того благодатного середовища, в якому ти починаєш пізнавати світ. Не менш вагомим позитивним чинником для нас, молодих, було спорудження в 1964 році на території парку, пам’ятника Т.Г.Шевченку на відзнаку 150-річчя від дня його народження, а красива галявина, на якій його встановили, отримала ім’я поета. Того ж року, аналогічний пам’ятник Т.Шевченку, з’явився і на території Качанівського заповідника, що неподалік від Тростянця. Обидва пам’ятники було споруджено за ініціативи колишнього голови Ічнянського райвиконкому Василя Михайловича Чалого та директорів заповідників, людей небайдужих до пам’яті та творчої і духовної спадщини Кобзаря. Колектив Тростянецького дендропарку тоді очолював Мисник Гаврило Євменович.