Нафтогазовий Колос з простріленою ногою
У 2024 році бюджетні воєнні витрати Росії істотно зросли і становлять близько 40% бюджетних видатків. Воєнний бюджет Росії зріс втричі порівняно із передвоєнним 2021 роком і складає понад 112 мільярдів доларів. День війни в Україні за найменшими обрахунками забирає від 300 мільйонів доларів і до мільярда. Традиційно гроші планували взяти із доходів нафтогазової сфери, яка залишається головним джерелом експортних надходжень. Джерелом космічного зростання бюджету війни передбачалося зростання нафтогазових доходів Росії у 2024 році приблизно на чверть (до 30%) у порівнянні з попереднім роком.
Подібні сподівання підігравав ріст нафтогазових доходів у першому кварталі 2024 року, який перевищив темпи прогнозованого річного доходу.
До війни Росія була третьою країною в світі за видобутком нафти (після США і Саудівської Аравії) до 10 мільйонів барелів на добу та найбільшим експортером газу (імперія володіє 23,6% світових запасів та контролювала до 16% світового експорту), експортуючи 200 мільярдів кубометрів газу на рік. Виручка від торгівлею нафтою та газом приносила 42% від всіх експортних доходів.
За перший рік повномасштабного вторгнення Росія взагалі отримала історичну планку прибутків з нафтогазової сфери, заробивши у 2022 році 384 мільярди доларів – рекордну суму за останні 27 років. Істотне збільшення бюджету дозволило Росії направити додаткові надходження для потреб війни.
У 2023 році санкції частково запрацювали і чисті бюджетні доходи російського уряду впали на 24% порівняно з попереднім рекордним роком. Усе ж попри зниження цін на нафту та масштабне скорочення експорту трубопроводного газу, Росія отримала податків від нафтогазової галузі на 99,3 млрд. доларів.
Ключовим завданням Росії став обхід санкцій, подолання встановленого «Великою сімкою» ліміту цін на нафту у розмірі 60$ за барель та компенсація втрати ключового ринку постачання трубопровідного газу в Європу, експорт до якої трубопровідного газу скоротився на понад 65% і становив лише 20-25 мільярдів.
Першу проблему планувалося вирішити за рахунок створення гігантського тіньового флоту, який в обхід санкцій мав постачати сиру нафту на азійські ринки, передусім в Китай та Індію. Втрату «жирного» європейського газового трубного ринку мала компенсуватися нарощуванням поставок газу Китаю і збільшенням долі скрапленого газу.
Планований зріст нафтогазових доходів на 30% у 2024 році свідчив, що Росія знайшла, як вона гадала, спосіб обійти санкції та завоювати нові ринки. Звідси і надоптимістичні показники зростання воєнного бюджету на 2024 рік.
Але щось пішло не так. Українські атаки на підприємства нафтопереробки уже привели до вимушених ембарго приміром на експорт бензину. Тіньовий нафтовий флот став об’єктом полювання в Середземному і Балтійському морях. На іншому кінці світу тіньовим танкерам інколи місяцями доводиться чекати в морі дозволу на вигрузку в Індії чи перенаправляти судна в Китай. Є проблема з оплатою в конвертованих валютах і перенаправленні коштів в Росію. І все ж наразі усе більш ризикований ринок нафтопродуктів працює і забезпечує надходження на війну. Ця нога хоча і підкульгує, але продовжує тримати нафтогазовий колос.
Громом серед ясного неба стала інформація про те, що через два роки після втрати європейського ринку, одна з найспішніших російських компанії «Газпром» стала збитковою. До речі, вперше у 21 столітті. Компанія, яка залишалася прибутковою під час світової фінансової кризи 2008 року, після введення санкцій за анексію Криму і навіть в часи різкого зменшення попиту на газ під час локдауну, гігантських прибутків у 2022 році, різко втратила надходження і стала збитковою у 2024 році, в році коли вкрай розпухлий воєнний бюджет очікував прогнозованого збільшення на третину нафтогазових доходів.
Попередній «успіх» бізнесу російського газового монополіста базувався на низькій собівартості видобутку газу та налагодженими ще з часів совєцької імперії зв’язками з європейськими покупцями, закріпленими довготерміновими контрактами. Втрата більшої частини європейського ринку вже у 2023 році замість 450 мільярдів рублів прогнозованих доходів, принесла 629 мільярдів рублів збитків. За рік виручка газового бізнесу «Газпрому» обвалилася вдвічі. Зріс і борг монополіста в 1,3 рази. Ріст боргового навантаження та зниження виручки може призвести до відмови від виплати річних дивідендів. Це може особливо вдарити по доходах держави, яка контролює більше 50% акцій та дивіденди для якої спосіб залучення коштів в державний бюджет. Намагаючись компенсувати втрату доходів, Росія у 2022 році разово збільшила податок на видобуток корисних копалин на суму 1,2 трильйонів рублів. З 2023 року держава підвищила «Газпрому» цей податок щорічно на 50 мільярдів до 2026 року. Тобто незалежно від фінансових показників «Газпром» має гарантовано приносити в держбюджет близько 60 мільярдів рублів в рік.
Відтак, замість очікуваних прибутків, у першому кварталі 2024 року «Газпром» отримав збитків 450 мільярдів рублів.
Очікувані прибутки в 2024 році планувалися від збільшення поставок газу в Китай та Центральну Азію. Проте як виявилося ця вимушена переорієнтація не може стати заміною стабільному (законтрактованому наперед) та багатому європейському ринку. По-перше, кількість поставленого в 2023 році в Китай газу: 22,7 мільярдів кубометрів істотно не дотягує до обсягу втрачених європейських показників. По-друге, враховуючи європейські та китайські ціни, «Газпром» лише на різниці ціни втратив як мінімум вдвічі. При отриманих в торгівлі з Китаєм приблизно 5,5 млрд доларів на рік, на Європейському ринку за такий же обсяг газу Росія могла отримати 12,5 млрд. доларів.
У 2025 році, частка європейського експорту скоротиться ще вдвічі, бо Україні основний трубопроводний транзитер і траспортер відмовляється продовжувати контракти. А це втрата ще приблизно трьох мільярдів доларів доходів щорічно.
Як вихід із ситуації «Газпром» бачить запуск трубопроводу «Сила Сибіру-2», щоб істотно наростити поставки газу до Китаю (врятувавши рівень видобутку з газового родовища Ямал, яке до цього було орієнтоване на Захід). Запуск трубопроводу «Сила Сибіру» міг би перетворити Росію на найбільшого постачальника газу в Китай. І хоча, це навіть при найсприятливіших обставинах не компенсує втрату європейського ринку, усе ж зможе допомогти уникнути «Газпрому» банкротства, а головне не заморожувати видобуток та не консервувати родовищ.
Нині Росія постачає газ в Китай по єдиному газопроводу «Сила Сибіру» з розрахунком вийти на щорічні об’єми постачання в 28 мільярдів кубометрів до 2025 року. Ще 10 мільярдів планується після 2027 року направляти з Сахаліну. Росія намагається укласти угоду по будівництву і запуску «Сили Сибіру-2» і збільшити постачання ще на 50 мільярдів доларів ставши найбільшим експортером із часткою китайського ринку газу в 15-20%.
Ідею поставки газу з Ямалу в Китай обговорюються ще з середини 2000-х. Тепер втративши експорт близько 80 мільярдів кубометрів газу, після зупинки газопроводів «Північний потік» та «Ямал-Європа», лише китайський ринок може замістити такі об’єми. Інакше «Ямалу» грозить не лише припинення розробки нових родовищ, але й консервація існуючих.
Пекін попри наполегливі пропозиції Росії, візити Путіна та Мішустіна, не поспішає протягнути руку Росії. Розуміючи, що Росія стоїть перед загрозою консервації родовищ, Пекін намагається отримати максимальні знижки та не готовий інвестувати в будівництво цього проекту. Більше того, Китай навіть при спокусі отримання дуже дешевих російських енергоносіїв, намагається дотримуватися політики диверсифікації джерел надходження. І в даному випадку пропозиція Туркменії є більше привабливим варіантом. Принаймні на час війни розмови про «Силу Сибіру-2» так і залишаться розмовами.
Відтак, «Газпром» має лише два варіанти уникнення боргової ями та банкрутства: істотного підвищення цін на газ на внутрішньому ринку та збільшення виробництва і експорту скрапленого газу. Перший, є неприйнятним у політичному плані, щоб не нарощувати протестнихнастроїв під час війни, а другий через ризику потрапити на нове коло санкцій, тепер вже проти скрапленого газу. Наразі скраплений газ ще експортується в Європу, але він вже потрапив під санкції США і цілком можливо незабаром з’являться європейські обмеження.
Про вплив санкцій США на скраплений газ «Газпрому» може розказати фірма «Новатек». Санкції США паралізували експорт російського скрапленого газу з флагманського проекту «Арктик СПГ-2» вартістю 25 мільярдів доларів. Росія, яка є четвертим найбільшим постачальником скрапленого газу в світі, намагається наростити частку і компенсувати втрату трубопровідного ринку в Європу.
Одним з таких амбітних проектів і став «АрктикСПГ-2». Проте після накладення санкцій США проти цієї кампанії – проект паралізовано. Покупці з Індії та Китаю відмовляються купувати зріджений газ «Новатеку» навіть зі знижкою. Побудовані для доставки газу судна вартістю сотні мільйонів доларів стоять в сухих доках Південної Кореї. Скраплений газ перебуває на об’єкті без зрозумілих перспектив майбутніх поставок.
Наразі Європа, яка не готова відмовитися від поставок скрапленого газу обговорює план заборони використання європейських портів для реекспорту російських поставок. А це критично для Росії, оскільки її заводи з виробництва скрапленого газу знаходяться дуже далеко в арктичному регіоні, тому паливо з них спочатку потрапляє в порти Бельгії чи Франції, а вже з них реекспортується далі до кінцевих споживачів.
Приклад «Новатеку» ставить «Газпром» перед дилемою: ризикнути і вкласти шалені кошти для будівництва заводів з переробки скрапленого газу, терміналів для відгрузки і спеціалізованого флоту, щоб зберегти фінансові надходження в майбутньому, при цьому наразившись на можливу заморозку цих проектів, чи почати тягнути кошти з кишень російських платників податків.
Очевидно, що глиняний нафтогазовий Колос із простреленою і паралізованою газовою ногою не здатен забезпечити планових апетитів Путіна на війну, відтак згрібатимуть на воєнні потреби з усього: соціалки, медицини, інфраструктури і кишень росіян. Тому тих, хто не замерз взимку 2023 року, не втонув навесні 2024 року і не згорить влітку 2024 – чекають тяжкі часи.
Юрій СИРОТЮК
Подібні сподівання підігравав ріст нафтогазових доходів у першому кварталі 2024 року, який перевищив темпи прогнозованого річного доходу.
До війни Росія була третьою країною в світі за видобутком нафти (після США і Саудівської Аравії) до 10 мільйонів барелів на добу та найбільшим експортером газу (імперія володіє 23,6% світових запасів та контролювала до 16% світового експорту), експортуючи 200 мільярдів кубометрів газу на рік. Виручка від торгівлею нафтою та газом приносила 42% від всіх експортних доходів.
За перший рік повномасштабного вторгнення Росія взагалі отримала історичну планку прибутків з нафтогазової сфери, заробивши у 2022 році 384 мільярди доларів – рекордну суму за останні 27 років. Істотне збільшення бюджету дозволило Росії направити додаткові надходження для потреб війни.
У 2023 році санкції частково запрацювали і чисті бюджетні доходи російського уряду впали на 24% порівняно з попереднім рекордним роком. Усе ж попри зниження цін на нафту та масштабне скорочення експорту трубопроводного газу, Росія отримала податків від нафтогазової галузі на 99,3 млрд. доларів.
Ключовим завданням Росії став обхід санкцій, подолання встановленого «Великою сімкою» ліміту цін на нафту у розмірі 60$ за барель та компенсація втрати ключового ринку постачання трубопровідного газу в Європу, експорт до якої трубопровідного газу скоротився на понад 65% і становив лише 20-25 мільярдів.
Першу проблему планувалося вирішити за рахунок створення гігантського тіньового флоту, який в обхід санкцій мав постачати сиру нафту на азійські ринки, передусім в Китай та Індію. Втрату «жирного» європейського газового трубного ринку мала компенсуватися нарощуванням поставок газу Китаю і збільшенням долі скрапленого газу.
Планований зріст нафтогазових доходів на 30% у 2024 році свідчив, що Росія знайшла, як вона гадала, спосіб обійти санкції та завоювати нові ринки. Звідси і надоптимістичні показники зростання воєнного бюджету на 2024 рік.
Але щось пішло не так. Українські атаки на підприємства нафтопереробки уже привели до вимушених ембарго приміром на експорт бензину. Тіньовий нафтовий флот став об’єктом полювання в Середземному і Балтійському морях. На іншому кінці світу тіньовим танкерам інколи місяцями доводиться чекати в морі дозволу на вигрузку в Індії чи перенаправляти судна в Китай. Є проблема з оплатою в конвертованих валютах і перенаправленні коштів в Росію. І все ж наразі усе більш ризикований ринок нафтопродуктів працює і забезпечує надходження на війну. Ця нога хоча і підкульгує, але продовжує тримати нафтогазовий колос.
Громом серед ясного неба стала інформація про те, що через два роки після втрати європейського ринку, одна з найспішніших російських компанії «Газпром» стала збитковою. До речі, вперше у 21 столітті. Компанія, яка залишалася прибутковою під час світової фінансової кризи 2008 року, після введення санкцій за анексію Криму і навіть в часи різкого зменшення попиту на газ під час локдауну, гігантських прибутків у 2022 році, різко втратила надходження і стала збитковою у 2024 році, в році коли вкрай розпухлий воєнний бюджет очікував прогнозованого збільшення на третину нафтогазових доходів.
Попередній «успіх» бізнесу російського газового монополіста базувався на низькій собівартості видобутку газу та налагодженими ще з часів совєцької імперії зв’язками з європейськими покупцями, закріпленими довготерміновими контрактами. Втрата більшої частини європейського ринку вже у 2023 році замість 450 мільярдів рублів прогнозованих доходів, принесла 629 мільярдів рублів збитків. За рік виручка газового бізнесу «Газпрому» обвалилася вдвічі. Зріс і борг монополіста в 1,3 рази. Ріст боргового навантаження та зниження виручки може призвести до відмови від виплати річних дивідендів. Це може особливо вдарити по доходах держави, яка контролює більше 50% акцій та дивіденди для якої спосіб залучення коштів в державний бюджет. Намагаючись компенсувати втрату доходів, Росія у 2022 році разово збільшила податок на видобуток корисних копалин на суму 1,2 трильйонів рублів. З 2023 року держава підвищила «Газпрому» цей податок щорічно на 50 мільярдів до 2026 року. Тобто незалежно від фінансових показників «Газпром» має гарантовано приносити в держбюджет близько 60 мільярдів рублів в рік.
Відтак, замість очікуваних прибутків, у першому кварталі 2024 року «Газпром» отримав збитків 450 мільярдів рублів.
Очікувані прибутки в 2024 році планувалися від збільшення поставок газу в Китай та Центральну Азію. Проте як виявилося ця вимушена переорієнтація не може стати заміною стабільному (законтрактованому наперед) та багатому європейському ринку. По-перше, кількість поставленого в 2023 році в Китай газу: 22,7 мільярдів кубометрів істотно не дотягує до обсягу втрачених європейських показників. По-друге, враховуючи європейські та китайські ціни, «Газпром» лише на різниці ціни втратив як мінімум вдвічі. При отриманих в торгівлі з Китаєм приблизно 5,5 млрд доларів на рік, на Європейському ринку за такий же обсяг газу Росія могла отримати 12,5 млрд. доларів.
У 2025 році, частка європейського експорту скоротиться ще вдвічі, бо Україні основний трубопроводний транзитер і траспортер відмовляється продовжувати контракти. А це втрата ще приблизно трьох мільярдів доларів доходів щорічно.
Як вихід із ситуації «Газпром» бачить запуск трубопроводу «Сила Сибіру-2», щоб істотно наростити поставки газу до Китаю (врятувавши рівень видобутку з газового родовища Ямал, яке до цього було орієнтоване на Захід). Запуск трубопроводу «Сила Сибіру» міг би перетворити Росію на найбільшого постачальника газу в Китай. І хоча, це навіть при найсприятливіших обставинах не компенсує втрату європейського ринку, усе ж зможе допомогти уникнути «Газпрому» банкротства, а головне не заморожувати видобуток та не консервувати родовищ.
Нині Росія постачає газ в Китай по єдиному газопроводу «Сила Сибіру» з розрахунком вийти на щорічні об’єми постачання в 28 мільярдів кубометрів до 2025 року. Ще 10 мільярдів планується після 2027 року направляти з Сахаліну. Росія намагається укласти угоду по будівництву і запуску «Сили Сибіру-2» і збільшити постачання ще на 50 мільярдів доларів ставши найбільшим експортером із часткою китайського ринку газу в 15-20%.
Ідею поставки газу з Ямалу в Китай обговорюються ще з середини 2000-х. Тепер втративши експорт близько 80 мільярдів кубометрів газу, після зупинки газопроводів «Північний потік» та «Ямал-Європа», лише китайський ринок може замістити такі об’єми. Інакше «Ямалу» грозить не лише припинення розробки нових родовищ, але й консервація існуючих.
Пекін попри наполегливі пропозиції Росії, візити Путіна та Мішустіна, не поспішає протягнути руку Росії. Розуміючи, що Росія стоїть перед загрозою консервації родовищ, Пекін намагається отримати максимальні знижки та не готовий інвестувати в будівництво цього проекту. Більше того, Китай навіть при спокусі отримання дуже дешевих російських енергоносіїв, намагається дотримуватися політики диверсифікації джерел надходження. І в даному випадку пропозиція Туркменії є більше привабливим варіантом. Принаймні на час війни розмови про «Силу Сибіру-2» так і залишаться розмовами.
Відтак, «Газпром» має лише два варіанти уникнення боргової ями та банкрутства: істотного підвищення цін на газ на внутрішньому ринку та збільшення виробництва і експорту скрапленого газу. Перший, є неприйнятним у політичному плані, щоб не нарощувати протестнихнастроїв під час війни, а другий через ризику потрапити на нове коло санкцій, тепер вже проти скрапленого газу. Наразі скраплений газ ще експортується в Європу, але він вже потрапив під санкції США і цілком можливо незабаром з’являться європейські обмеження.
Про вплив санкцій США на скраплений газ «Газпрому» може розказати фірма «Новатек». Санкції США паралізували експорт російського скрапленого газу з флагманського проекту «Арктик СПГ-2» вартістю 25 мільярдів доларів. Росія, яка є четвертим найбільшим постачальником скрапленого газу в світі, намагається наростити частку і компенсувати втрату трубопровідного ринку в Європу.
Одним з таких амбітних проектів і став «АрктикСПГ-2». Проте після накладення санкцій США проти цієї кампанії – проект паралізовано. Покупці з Індії та Китаю відмовляються купувати зріджений газ «Новатеку» навіть зі знижкою. Побудовані для доставки газу судна вартістю сотні мільйонів доларів стоять в сухих доках Південної Кореї. Скраплений газ перебуває на об’єкті без зрозумілих перспектив майбутніх поставок.
Наразі Європа, яка не готова відмовитися від поставок скрапленого газу обговорює план заборони використання європейських портів для реекспорту російських поставок. А це критично для Росії, оскільки її заводи з виробництва скрапленого газу знаходяться дуже далеко в арктичному регіоні, тому паливо з них спочатку потрапляє в порти Бельгії чи Франції, а вже з них реекспортується далі до кінцевих споживачів.
Приклад «Новатеку» ставить «Газпром» перед дилемою: ризикнути і вкласти шалені кошти для будівництва заводів з переробки скрапленого газу, терміналів для відгрузки і спеціалізованого флоту, щоб зберегти фінансові надходження в майбутньому, при цьому наразившись на можливу заморозку цих проектів, чи почати тягнути кошти з кишень російських платників податків.
Очевидно, що глиняний нафтогазовий Колос із простреленою і паралізованою газовою ногою не здатен забезпечити планових апетитів Путіна на війну, відтак згрібатимуть на воєнні потреби з усього: соціалки, медицини, інфраструктури і кишень росіян. Тому тих, хто не замерз взимку 2023 року, не втонув навесні 2024 року і не згорить влітку 2024 – чекають тяжкі часи.
Юрій СИРОТЮК
| Читайте також |
| Коментарі (0) |