 |
знайомства |
 |
|
ВОНА шукає
ВІН шукає
|
 |
 |
Статистика |
 |
|

Присутніх всього: 20 Гостей: 20 Читачів: 0 |
 |
|
 |
Статті |
 |
Всього матеріалів в каталозі: 310 Показано матеріалів: 1-10 |
Сторінки: 1 2 3 ... 30 31 » |
Погана новина - песимісти живуть не так довго, як їм дозволяють ресурси організму. Мало того, що у них життя коротше. Вона ще й якась ... песимістична.
У тих, хто відвідує Японію, може створитися враження, що японці – такі ж люди, як ми. Вони носять такий самий одяг, вони будують хмарочоси і слухають Бетховена. Багато хто з них навіть навіть розмовляє англійською. Майже кожна спроба аналізу японського успіху концентрується на фінансовій політиці, техніці управління або чомусь подібному. Але це приблизно так само доречно, як шукати причини бідності американських гетто в програмах федеральної допомоги.
 з приводу його публікації про презентацію книги Т.Чумак і В.Шевченка «Літератори Ічнянщини. 100 імен; 700 відомих ічнянців: митці, науковці, діячі культури». – К. : Гнозіс, 2012. – 284 с. : іл.
 В м. Ічня у Школі мистецтв (вул. Леніна, 4, кол. Райком компартії) 17 лютого відбулося зібрання творчої громадськості Ічнянщини з приводу відзначення переможців конкурсів «Родина. Ічнянщина. Україна» (творчість школярів району) і «Оживає минувшина» (історія рідної вулиці, рідного села), а також презентація книжки Тетяни Чумак та Віталія Шевченка «Літератори Ічнянщини. 100 імен. 700 відомих ічнянців: митці, науковці, діячі культури».
Комсомол - это ярчайшая страница не только в нашей, советской истории, но и уникальная, достойная частичка всемирной истории Отчетный доклад Першого секретаря ЦК ЛКСМУ на XXXV з'їзді ЛКСМУ 9-10.12.2006
Настав час, коли може статися природний розпад Російської Федерації. Сьогодні склалися всі умови для розпаду геному Росії, а саме її внутрішнього колоніального поясу (див.: О.Соскін „Україна: європейський бастіон чи азійська околиця”, науково-аналітичний журнал „Економічний часопис-ХХІ” №12-1996). Зрозуміло, що правляча фінансово-корпоративна група в Росії, яка є породженням радянського КДБ та його стратегічним проектом, не спроможна утримувати цілісність внутрішнього колоніального поясу. Геополітичний та історичний час Російської Федерації вже вичерпався.
[size=9]Умом Росію нє ізмєріть… Не вщухають хвилі навколо укладених у Харкові угод між Україною та Російською Федерацією. Чи були в новітній історії прецеденти, коли керівники двох держав наважилися укладати угоду фактично на 42 (СОРОК ДВА!!!) роки, тобто для двох наступних поколінь. Так, такий прецедент був. Це так звані Ялтинські угоди, які де-факто і де-юре вирішили долю переважної більшості європейських націй. Так звана Ялтинська система була остаточно схвалена на Потсдамській конференції. Ці угоди були не обмежені у часі. Реально ялтинський устрій проіснував до початку дев’яностих років минулого століття, тобто майже сорок п’ять років. Виникає питання, а який зв’язок між Харківською капітуляцією В.Ф. Януковича та післявоєнними конференціями володарів країн-переможців?
У серпні 1990 року в Санкт-Петербурзі відбулась конференція колишніх політв’язнів, в якій взяли участь 235 чоловік із 35 міст Радянського Союзу. Серед них – 22 українські дисиденти. Учасники конференції прийняли резолюцію про необхідність розформувати Комітет державної безпеки СРСР як злочинну структуру.
Усім нам відомі десять заповідей, даних Богом ізраїльському народу. І хоча сучасна людина навряд чи здатна перелічити всі десять, заповіді міжособистісних стосунків вона назве легко: «Не убий», «Не чини перелюбу», «Не свідчи ложно»... Важко і страшно уявити собі суспільство, що заперечує ці правила або, принаймні, не визнає їх за еталон поведінки.
Немає потреби, гадаю, цитувати повністю Шевченкову інвективу вітчизняним мудрагелям, звиклим заглядати до рота зарубіжним авторитетам, слухняно переповідати далеко не завжди правдиві, часто-густо антиукраїнські за суттю теорійки.
Доробок таких різних за ідеологічним окрасом, внеском у наукову скарбницю істориків, як Омелян Пріцак (нехай царствує !) та Петро Толочко (хай Бог дні його продовжить!) – ілюстративний матеріал до щойно сказаного. Перший – перед варягами, печенігами, другий – перед заліщуками / москвинами – кожен на свій лад прогинались.
|
 |
О.Майшев © "Сіверщина" 2012|  |
 |
|
|