Про Костя Москальця, «широко відомого у вузьких колах» поета, прозаїка, піснетворця і філософа, котрий живе у селі Матіївка на Чернігівщині, мало пишуть. Останній вибух інтерв`ю і статей про нього відмічено приблизно у жовтні-листопаді 2008 року. Тоді був ряд презентацій його музичного альбому «Армія світла» у Львові, Києві, Харкові… Потім у 2009 році маємо чи не єдину статтю про вихід друком книги Костя Москальця "Досвiд коронацiї" у львiвському видавництвi "Пiрамiда". Це збірник витонченої його вибраної прози, зокрема мій улюблений «Вечірній мед». Але поки мова не про книгу (прочитаю – буде рецензія), а про концерт-презентацію альбому «Армія Світла».

Національна експертна комісія України з питань захисту громадської моралі визнала книги «Моя боротьба» Адольфа Гітлера та "Удар руських богів" Володимира Істархова такими, що не відповідають українському законодавству, повідомляє Освітній портал.

Єврейські організації обурені освітленням в окремих ЗМІ паломництва хасидів до Умані
proUA / 28.09.2009 13:38
«Академія історії і культури євреїв України ім. Ш.Дубнова» виступила із заявою, в якій виражає свій подив і різке обурення з приводу статті Костянтина Стогнія, розміщеної на «Українській правді» 21.09.2009 р. Про це йдеться в заяві АІКЕУ, текст якої має в своєму розпорядженні «proUA».

Погляд на російську літературу Валєрії Новодворської.

Валерия Новодворская. Поэты и цари. Москва. Издательство «АСТ», 2009

Вона давно є ізгоєм російського суспільства. І того, совєтського, яке її мучило по психіатричних катівнях, і сучасного, путінського, яке її просто не помічає. Власне, психічно нездоровими Росія вважала всіх, хто думав не так, як усі – згадаймо Чаадаєва. Валерію Новодворську якось до повної кондиції не довели – все ж таки вона вважається політично переслідуваною. А за часів Єльцина її навіть помічали (!) вкупі з „Демократическим союзом”, нею заснованим. Та цей час минув швидко, як і надії на європейський розвиток Росії:” Вроде вышли перекурить, а уже и перекур заканчивается”.
Її противний, скрипучий голос у багатьох росіян –радіослухачів „Эха Москвы”(чи не єдиний відносно вільний засіб масової інформації, що й залишений „для блезиру”) викликає роздратування. Що ж, правда рідко звучить приємним, оксамитовим тенорком...

Законність передачі Почаївської лаври УПЦ МП перевірить спеціально створена комісія
27 серпня на останньому пленарному засіданні 24 сесії депутати обласної ради прийняли рішення створити тимчасову контрольну комісію з перевірки законності передачі храмового комплексу у Почаєві Українській православній церкві МП, - повідомили ZAXID.NET в прес-службі Тернопільської обласної ради.

«…Более всего нужно привязываться к мысли и менее к
словам, хотя последние чрезвычайно соблазнительны»
М.Гоголь – Максимовичу, .04.1834 року

«… І хто тую мову
Привітає; угадає
Великоє слово?...»
«Гоголю» Т.Шевченко.

В Російський імперії і колишньому СРСР історія завжди була не достеменною наукою. «Тюрма народів» завжди фальсифікувала все на свою користь. І коли вивчаючи таку «історію» не користуватися логікою, то офіційні видумки старої влади могли завести будь – кого в протилежний від істини бік. Подібні претензії можна пред явити і до літератури.

Відрубані голови і кінцівки, розтрощені кістки, розірвані нутрощі, запечені живцем тіла, і все це щедро полито ріками крові — саме такі сцени домінують в історичному блокбастері «Тарас Бульба», знятому за одноіменною повістю легендарного малоросійського письменника Миколи Гоголя.

Відкритий лист В.Базилевському із застереженнями В. Чепурному після припинення дискусії у "Літературній Україні" між "професіналом" -- пушкіністом і "аматором" -- шевченколюбом.

Мене завжди обурювала зарозумілість і претензійність на інтелект. Блискітки на бароковому фасаді, за яким, окрім порожнечі й заяложених ярликів, нічого не видно, дратують кожну більш-менш мислячу особистість. За туманом думок, прикрашених іншомовними словесними брязкальцями, одразу відчувається "патрошитель" душ над трупами померлих і мовчазних. Інших слів я не знайшов у лексиконі після того, як ознайомився з "інтелектуальним" набором синонімів і епітетів у статті В.Базилевського, які сипалися на голову його колеги по перу В.Чепурного зі сторінок газети "Літературна Україна".