В м. Ічня у Школі мистецтв (вул. Леніна, 4, кол. Райком компартії) 17 лютого відбулося зібрання творчої громадськості Ічнянщини з приводу відзначення переможців конкурсів «Родина. Ічнянщина. Україна» (творчість школярів району) і «Оживає минувшина» (історія рідної вулиці, рідного села), а також презентація книжки Тетяни Чумак та Віталія Шевченка «Літератори Ічнянщини. 100 імен. 700 відомих ічнянців: митці, науковці, діячі культури».

Немає потреби, гадаю, цитувати повністю Шевченкову інвективу вітчизняним мудрагелям, звиклим заглядати до рота зарубіжним авторитетам, слухняно переповідати далеко не завжди правдиві, часто-густо антиукраїнські за суттю теорійки.

Доробок таких різних за ідеологічним окрасом, внеском у наукову скарбницю істориків, як Омелян Пріцак (нехай царствує !) та Петро Толочко (хай Бог дні його продовжить!) – ілюстративний матеріал до щойно сказаного. Перший – перед варягами, печенігами, другий – перед заліщуками / москвинами – кожен на свій лад прогинались.

$IMAGE1$ В прилуцькому краєзнавчому музеї на засіданні краєзнавчого товариства ім. Маслова, членами линовицького краєзнавчого товариства ім. Г. Гайдая, було презентовано книгу Ніни Дмитрівни Жевахової — "Жевахови"
Голова Линовицького краєзнавчого товариства Латуіль Володимир Вікторович розповів присутнім про приїзд в линовицю спадкоємиці роду князів Жевахових - Ніни Дмитрівни Жевахової.

Міркування про роман Василя Шкляра "Чорний Ворон"

Між люду середнього
Жити не просто
Людині , що вище
Середнього зросту.

Вихід твору Ліни Костенко „Записки українського самошедшого” – це неординарна подія і не лише суто літературна , а й політична (хоч авторка, наскільки мені відомо, ніколи не причисляла себе до когорти політиків).
Ліна Костенко відома як людина талановита, принципова, порядна , яку „ світ ловив, та не вловив”, на відміну від багатьох її колег по перу , які не могли часом уникнути такого гріха, як спекулятивність. Отож її беззастережно можна віднести до істинної національної еліти, серед якої їй належить чільне місце. І навіть те, що поетеса тривалий час не виходила на люди зі своїми творами, не применшує її громадянської ваги , бо часом і мовчання – своєрідна громадянська позиція і спосіб осмислення ( чи переосмислення) життєвих реалій і накопичення сил для чергового кроку вперед. Ця думка підтверджується строфою із поезії Ліни Костенко ( зб. „Неповторність”).

Український проповідник добра під знаком Сварги,
слово на смерть Володимира Куєвди
Невдовзі наближається сумна дата – 40 днів, як Україна втратила ще одного патріота та інтелігента. 26 січня 2011 р. на 67-мому році зупинилося серце видатного науковця, громадського та культурного діяча Володимира Терентійовича Куєвди.

Ліна Костенко. Записки українського самашедшого. А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2011. – 416 с.

Рецензія на новий роман Ліни Костенко "Записки українського самашедшого"

міркування політичного дилетанта