18 серпня 2010 року Президент України Віктор Янукович звернувся до журналістів з проханням : «Скажіть мені, хто Вам заважає писати правду? Назвіть мені прізвища, назвіть мені компанію, власника», бо, як Він твердив: «більш зацікавленої людини, ніж я, щоб говорили і писали правду, в Україні, ви не знайдете».
У святковій промові на День Незалежності України Президент Янукович заявив: «Я хочу з повною відповідальністю заявити, що держава жодним чином не причетна до випадків певних перешкод в окремих мас-медіа фундаментальному праву громадянина чи журналіста вільно висловлювати свою позицію через ЗМІ». Точно знаю, що це твердження не відповідає дійсності.

Ми часто помиляємося. Втім, як і всі люди. Проте деякі помилки бувають корисними.

Років п'ять тому, коли з півночі тільки-но імпортувати моду обв'язуватися стрічками до Дня Перемоги, ми давали коментар для телебачення і зопалу поплутали ордени та їхні кольори. І хоч це природно для людей далеких від фалеристики, проте помилка залишається помилкою, і нам на неї вказали.

Саме цей випадок змусив зазирнути до статутів Ордена Святого Георгія та його радянського клона — Ордена Слави. Почитайте і ви — довідаєтеся багато цікавого.

Посилений наступ

Навіть з радянської історії (!) знаємо, що перед тим, як входити в певні союзи, Московія завжди підкупляла «хохла» пиріжком із солодкою начинкою, а як тільки здобувала справжню силову перевагу, то про обіцянки-цяцянки швидко забувала. Таких прикладів, починаючи від Березневих статей Богдана Хмельницького і до наших днів, можна навести безліч. І ось зараз подібна пропозиція надійшла з Москви: створити Союз з центром у Києві. Чергове заманювання, на яке вже клюнули деякі «наші» політики.
Найактивнішим прибічником цього, як відомо, є кілька і урядовців, наприклад, віце-прем'єр-міністр України Володимир Семиноженко. Щоб переконатися, з якою повагою ставляться до українців російські брати та сестри, досить завітати на будь-який сайт Інтернету, де на сторінках-форумах цілодобово йде атака на все українське.

Амплітуда позицій чи коливання політичного барометра?

Аналізуючи програмні цілі вже нового Президента України Віктора Януковича щодо подальшого розвитку України, чогось неординарного у його програмі знайти складно, на відміну від стратегічних цілей Арсенія Яценюка або, скажімо, Сергія Тігіпка. Щасливою? Так. Багатою? Згоден. Але це,погодьтеся, загально-визначені фрази. А невизначеність полягає у багатьох моментах, і основна з них — який буде векторний курс нашої держави, бо від цього залежать усі інші аспекти загальнодержавного розвитку нашої країни.

Коли запитуєш у виборців про те, чому вони голосували за того чи іншого кандидата, то відповідають, що Тігіпко, наприклад, молодий і перспективний, до того ж — банкір-фінансист, а Гриценко навів би лад у державі, бо він військова людина. Але ж і Віктор Ющенко теж за фахом банкір, але він не зміг об’єднати країну. На жаль, українці не сприйняли його доктрину щодо відродження і побудови нової української нації, як є, зокрема, у Литві чи Естонії, або у Польщі чи Латвії. Але ж і процес формування національної свідомості, яка була спаплюжена і знищена радянсько-російською експансією (давайте будемо об’єктивними) протягом століть — довготривалий. А отже, п’яти років для цього, звичайно, недостатньо.

Автор, співробітник Українського інституту національної пам’яті, кандидат історичних наук Віталій Огієнко, родом з с. Удайці Прилуцького району Чернігівщини. Він аналізує проблеми реалізації української національної ідеї.

Відповідь українця -- єврейці
Три англомовні видання, а саме, „Софія Екхо”, „Балтик Таймс” і „Краков Пост” помістили статтю Інни Рогатчі під назвою „Прославлення різуна” на тему недавнього надання звання Героя України Степану Бандері. Нижче моя відповідь в англійському оригіналі, перекладена на українську, що була направлена до названих публікацій.

«Сибіру необхідна незалежність, так як цей регіон унікальний в географічному, економічному і культурному плані»Пропонуємо вашій увазі переклад репортажу американського журналіста-фрілансера Джошуа Кучери, який вперше опубліковано в мережевому журналі Slate.

Нищівна поразка Віктора Ющенка на президентських виборах стала логічним завершенням його керівництва країною, яка прагнула, але так і не дочекалася суттєвих змін. Реабілітуватися в очах громадян буде дуже важко, але можливо. Історія вже має подібні приклади.

Москва розглядає Україну швидше розчленованою, ніж цілісною, і лівобережжя цілком підходить під формат дев'ятого федерального округу Росії.
Офіційна Москва фактично оприлюднила плани щодо свого майбутнього територіального устрою. 22 січня спікер Госдуми Борис Гризлов запропонував об'єднати дотаційні суб'єкти федерації з самодостатніми.

На тлі українських політичних баталій це малопомітна інформація. Однак все у світі взаємопов'язане, і у цей сценарій цілком може бути втягнута Україна.

"Бути суб'єктом РФ - це дуже високе звання. На жаль, сьогодні низка суб'єктів РФ не є самодостатніми. Не відразу, але протягом приблизно десяти років ми повинні дійти до ситуації, коли усі суб'єкти будуть самодостатніми", - заявив Гризлов.

Цікаво, що вирішити суто фінансове "регіональне питання" спікер запропонував не за рахунок наповнення бюджетів суб'єктів РФ, а шляхом "укрупнення". Мовляв, давайте приєднаємо збиткових до прибуткових.