Популярна чернігівська газета, передплата на яку ведеться за облсаним та всеукраїнським каталогами, наступного четверга планує розповісти про -- те, як журналісти "Сіверщини" перейшли державний кордон з Росією та пропонує "Провінційний щорський детектив" (Василь Чепурний),
-- "Тремтіть, буржуї, Галака повертається" -- лякає Олександр Ясенчук,
-- "Шино-химери у Халявині" (досліджує Петро Антоненко),
-- з"їзд "Єдиного центру" розповідає Олександр Ясенчук, що був там,
-- "Русь і Нерусь" -- так газета назвала підсумки Помісного Собору Української православної Церкви Київського патріархату,
-- два роки блокади Катерининської церкви у Чернігові порушниками закону з московського патріархату. Нема на них влади, а Бога не бояться! (сторінку підготував Олександр Ясенчук). До речі, ви знаєте чим завершилося рослідування розбійного нападу одного з "блокбастерів" МП на директора історичного музею? Читайте "Сіверщину"!
І завершує номер легеійне "Мимохідь... ЧИТАТИ ДАЛІ »»»
 Є час розкидати каміння і є час його збирати – писав богомудрий Екклезіаст. Посмію додати: є час творення імперій і є час їх розпаду. Є час творення великих імперських міфів і є час, коли вони розсипаються. Всі імперії творять міфи. Це закономірно. Але не від усіх імперій після їх розвалу залишаються хоча б добрі римські дороги, які є по сьогодні навіть у Британії. Що залишиться від міфів великої Російської імперії після її розвалу? Велика російська культура? Гай-гай. Не будемо починати аналізу від Московії часів Івана Грозного – там нема про яку культуру в європейському розумінні говорити: данник кримського хана, московський цар, за влучним висловом Стефана Баторія, предки якого „служили за підніжку татарським царям, коли ті сідали на коня ... ЧИТАТИ ДАЛІ »»»
 В області масово з’явився шкідник, страшніший від колорадського. У Корюківському районі його називають «медведькою», а у Менському — «сучкою». Наукова його назва — вовчок. Наслідки для господарств від цьогорічного нашестя можуть бути катастрофічними — шкідник може знищити до 80 відсотків урожаю картоплі, капусти та помідорів.
Подружжя Костюків з Корюківки (на фото) борються з ним народними методами. Володимир Іванович: «У нас 15 соток городу, і я недавно ціле гніздо медведьки в гною розкопав. Лопатою порізав. Якось її раніше не було, принаймні років 15». Жанна Сигізмундівна: «Моя мати, бувало, за раз 350 штук знищувала — отак по ходу її нори йде, йде пальцями і до гнізда. А ще наш метод — пляшку з пивом закопувати, щоб шийка була над ... ЧИТАТИ ДАЛІ »»»
 Завершальна фаза боротьби за землю біля бібліотеки імені В.Короленка: вирубано дерева. Мова йде про шматок землі між обласною радою і бібліотекою, який передано футбольному клубу «Десна» для будівництва … торгово-офісного центру. Генделик тобто буде під вивіскою ФК «Десна». Коментар заступника голови обласної ради Олега Обушного: — Я звернувся до прокуратури області з проханням вивчити ситуацію і запобігти порушенню законності. Адже як громадянин я розумію: треба розширювати бібліотеку, а футбольні комерсанти знайдуть собі інше місце. Але прокуратура відповіла, що порушень закону вони не вбачають. Найцікавіше те, що у всіх рішеннях, які прокуратура визнає законними, мова йде про ділянку по вулиці Чернишевського, 3, а фактично будівництво... ЧИТАТИ ДАЛІ »»»
 — У нашій українській долі багато ниття і плачу — це мало хоч якесь виправдання, коли ми були в неволі, але ж життя триває і зараз. Як націлитися українцеві на успіх? Може, ми і не такі вже роботящі, як справедливо звинувачував Петро Яцик? — Як зауважив свого часу Іван Дзюба, це — природна реакція: людину вхопили за горло й душать — вона кричить, благаючи про допомогу. Це відповідь тим, хто дорікає: от, мовляв, українці тільки і знають, що плачуть та нарікають, а все ж інколи (особливо нині) тотальних стогонів та нарікань на нашу гірку долю таки забагато. Ви маєте рацію. Сьогодні те звучить уже дисонансно — маємо свою державу, тож треба знайти в собі сили здолати інерцію сумних емоцій із минулого. Пригадую, як злостила українська плаксивість... ЧИТАТИ ДАЛІ »»»
 Бувають випадки, коли, якщо хтось потрапив у біду, на допомогу приходять друзі та знайомі. Але, будемо відверті, нечасто трапляється, щоб знайомі, поступаючись своїми інтересами, йшли назустріч. І тільки одна людина на світі – мати – щиро й безкорисливо, не дивлячись на наслідки, мчить на допомогу своїй дитині. Вона шукає всі можливості, аби її дитина, і не так вже й важливо, скільки їй років – дванадцять чи сорок (для матері її кровинка залишається назавжди дитиною, хоч і дорослою), вийшла з кривої стежки на пряму. Ще більше серце матері страждає, коли вона відчуває, що скоїлось невідворотне, трагічне, а що саме – не може збагнути. Материна інтуїція Валентина Кухаренко зі Щорса, як тільки зять зане... ЧИТАТИ ДАЛІ »»»
 Чудова дерев’яна церква Покрови Божої Матері в с.Ларинівка на Новгород-Сіверщині, споруджена на початку ХХ ст., багато чого може розповісти. Коли заходиш до неї, дійсно відчуваєш благодать Божу, нехай і нема там пишноти, як у міських храмах, нехай замість вікон у куполі сітка. Лунало слово Боже в храмі до 30-их років минулого століття, а потім прийшли комуністи, після війни перетворили храм на конюшню. Мед з миш'яком По закінченні служби Божої виходимо з храму, до мене підходить бабуся, одягнена в плюшку. — Ось послухай, синку, як це було колись, знаю, що ти кореспондент, всім цікавишся, тільки не треба мого прізвища записувати. Вирішило керівництво перетворити церкву на конюшню. Прийшов голова сільради, поламав усе. Іконостас потрощ... ЧИТАТИ ДАЛІ »»»
|
