Вдовиний гріш

Це розповів мені один командир.

«Багато хто донатить нашому батальйону. Але є одна літня жінка, вдова, яка надсилає гроші з кожної пенсії. Безупинно молюся, каже, за вас, синочки, але хочу й копійчиною помогти, бо здогадуюся як вам там. Не осудіть, відщипнула з пенсії, скільки могла… Залиште, матінко, собі гроші, кажу, вони вам більше потрібні… Мені, каже, всього вистачає, дякувати Богу. А м’ясо їсти вже не мушу, досить і кісточки на бульйон…

В урочний день щомісяця я вишиковую своїх бійців і сповіщаю: сьогодні бабуся Марія з Переяслава посилає нам захисну молитву і тисячу гривень зі своєї мінімальної пенсії. Бачив би ти, як ці огрубілі в боях чоловіки ховають одне від одного зволожені очі… Мені здається, що це для них важливіше, ніж бойові гроші".

Мирослав ДОЧИНЕЦЬ

"Прологи ранків. Епілоги вечорів".