Заселять неукраїнцями, доки ми воюватимемо?

Якось неспокійно на душі цілий день від чергової навали новин про мільйон мігрантів з Пакистану та Бангладеш, які мають приїхати в Україну. Ні, не як найманці, щоб взяти до рук зброю, а щоб в деякій мірі зайняти робочі місця тих українців, які наразі зі зброєю у руках...

Чомусь згадала історію, яку мені розповідала подружка, коли ми були зовсім маленькі. Про чорних павуків. Де вони з'являлися - скрізь ставало чорно-чорно, бо вони знищували все світле, що траплялося на їх шляху... Я так злякалася від почутого, що перестала спати сама вночі - плакала, просила побути поруч когось із дорослих. На допомогу тоді прийшла баба Федора, яка жила неподалік. Щось там трохи пошептала, помолилася наді мною, розвіяла, одним словом, дитячі жахи...

Але... баби Федора давно нема. Та й страхи мої не дитячі. І я зараз не про економіку, не про расизм чи щось таке, а саме про свій особистий страх, що нашу країну справді візьмуть та й тихенько заселять неукраїнцями, поки ми боремося за її існування.

Тетяна ЧЕРЕП- ПЕРОГАНИЧ