Європа- Індія: відповідь Трампу
Ну що ж, - це було прогнозовано. Як і передбачалось, - Індія не буде співпрацювати ні з Росією ні з Китаєм, чого зовсім безпідставно так боялись багато політологів, але після укладання нового торгівельного союзу з Європою вона різко посилила свої переговорні позиції з США та Китаєм. І це чудова новина для нас. Дональд Трамп перегнув палку і сам дав козирні карти в руки Індії та Європі. Європа також здобула величезний ринок для своєї високотехнологічної продукції і відкрила свій для дешевого індійського ширпотребу, позбавляючись від монополізму Китаю.
Нижче більш аргументовано.
Стаття з сайту Антиколорадос.
Інша угода
Містер «найзагадковіший чуб» отримав потужний удар під ватерлінію, який відразу не буде помітний, але буквально за рік-два це стане дедалі помітнішим. Скажімо так, якби Байден залишився на другий строк, то за всіх його прогалин і просто жахливої нерішучості ситуація для Штатів склалася б більш передбачувано і позитивно. Важко сказати, як би все було, якби першу посаду зайняла його змінниця, але про політику Байдена можна було говорити цілком визначено. Як не крути, а він просував політику взаємовигідного й шанобливого партнерства, чого у Тромба немає в принципі.
Так, Байдену практично вдалося відновити відносини з ЄС, які Додік руйнував усю свою першу каденцію, і плюс до того, Держдепартамент працював над тим, щоб прокласти м’яку доріжку до ринку Індії, що стрімко розвивається, і при цьому не повторити помилок, допущених з Китаєм. За всіма прогнозами, у середньостроковій перспективі розмір економіки Індії стане порівнянним з китайською, а з урахуванням демографічних відмінностей між Індією та Китаєм – перевершить економіку комуністів. Як усі вже знають, після тривалого бурхливого зростання населення Китаю вже почало скорочуватися, на відміну від Індії, де триває зростання.
Але саме індійський ринок збуту має важливі особливості, які у Байдена однозначно розуміли. Китай – екзистенційна загроза для всього регіону. Він має явні територіальні претензії практично до всіх своїх сусідів і, зокрема, до Індії.
А з урахуванням технологічного розриву між цими двома країнами прагнення Індії прискоритися і як мінімум наздогнати Китай виглядає не просто логічно, а неминуче. В такому разі Індія просто зобов’язана знайти собі партнера, який може надати можливість швидкого, технологічного зростання. А такими є США, ЄС, Японія та Китай. Довгий час Індія покладалася на совок, а потім – і на федерацію, бо протистояння з Китаєм того ж совка було зрозумілим для Делі, але зараз усім зрозуміло, що в плані технологій курник просів набагато нижче за Китай, і тому це вже – не варіант. Японія поки що не має глобальних амбіцій і сама не гратиме в такі ігри.
Китай – практично відкритий геополітичний противник, і індуси точно не стануть формувати залежність від свого ворога. І це створює другий, украй важливий чинник цього розкладу. На потенційно гігантському ринку Індії будь-який виробник не конкуруватиме з демпінговими товарами з Китаю. Це просто казка для будь-якого виробника, а з будь-якою казкою треба діяти акуратно і головне – шанобливо, щоб не сполохати. І як було сказано вище, Штати мали найбільші шанси стати стратегічним партнером Індії, яка просто зараз має досить ємний, але сильно закритий ринок, на який треба вміти потрапити.
І ось Байден акуратно рухався в цьому напрямі, але не пройшов і половини шляху, бо американців дуже лякають вимоги індусів локалізувати виробництво багато з того, що пропонувалося туди продавати. На ці граблі вже наступили з Китаєм, і тут треба було діяти дуже акуратно. Але сталося друге пришестя Тромба, і почав він його з глобальної торговельної війни. Йому ця гра явно подобається, але до нього не доходить проста істина про те, що просто зараз торговельні партнери демонструватимуть вимушену лояльність, але при цьому, безумовно, почнуться пошуки шляхів обходу цієї дикості. А як відомо, на будь-яку дію знайдеться протидія.
Зрозуміло, що як тільки країни знайдуть нову точку складання, вони скинуть ярмо, яке нав’язав Тромб, і по приклади не варто далеко ходити. Буквально щойно виконувачка обов’язків президента Венесуели публічно заявила, що втомилася від наказів, які надходять з Білого дому, і що питання денаціоналізації нафтової галузі буде проведено, але без вказівок із Вашингтона. І це при тому, що венесуельську комбінацію з нафти Додік записував собі як найпотужніший актив. Але ще місяця не минуло, і – на тобі.
Те ж саме і з його тарифами. Їх позбудуться швидко і рішуче, щойно для того виникнуть потрібні передумови. Ми бачили, як ЄС поставив Додіка на місце, пообіцявши відмовитися від «тарифної угоди», яку Тромб називав «угодою століття». До речі, Європарламент призупинив її ратифікацію, і тепер вона серйозно зависла.
Усе це до того, що Індія та Європа не просто отримали трампові тарифи, а й зробили висновки про те, що США можуть порушувати домовленості та діяти свавільно, чого за ними раніше не помічали, і тому зовсім несподівано опинилися в одному човні. І ось завдяки мудрій політиці Тромба Індія визначилася з тим, хто стане її стратегічним партнером. Вибір було зроблено на користь ЄС, і двадцятирічні переговори про вільну торгівлю, які передавалися від уряду до уряду, зненацька вийшли на фінішну пряму. І ось глава ЄС і прем’єр Індії щойно підписали ту торговельну угоду, яка відкриває доступ товарів на ринки один одного.
Просто для орієнтиру, що це означає. Поки що продукція європейського автопрому практично не потрапляє до Індії, бо має ставку митного збору 110%, і плюс до того, на експорт автомобілів з Європи поширюється квотове обмеження. Згідно з досягнутою угодою, мито буде знижено до 10%, а квоти – скасовано. Європейські автомобілі в Індії не конкуруватимуть ні з китайськими, ні з американськими. Крім того, угода передбачає відкриття індійського ринку для товарів, які просто не допускалися до Індії, наприклад – фармацевтичні препарати, вироблені в ЄС, і так далі. Європа ж відкриває свої ринки для індійського текстилю й маси інших товарів.
Отже, створюється зона вільної, передбачуваної та адекватної торгівлі для країн з населенням два мільярди осіб – 1 400+ мільйонів в Індії та 600+ мільйонів у ЄС. І ніякої штовханини з китайськими конкурентами, які експортують свою продукцію за цінами, часто нижчими за їхню собівартість. Як було сказано вище, миттєво результати не виникнуть, бо угода повинна пройти ратифікацію парламенту Індії, ЄС та країн ЄС, і лише після цього почне працювати механізм поступового скасування торговельних бар’єрів. Його перший і найголовніший крок уже зроблено, і тепер уже є що ратифікувати. Ну, а Додік програв цей ринок для США.
Словом, при погляді на «досягнення» цього діяча, у минулі часи він отримав би з десяток імпічментів, а зараз – усе нормально. О, часи! О, звичаї!
Петро ДЕРБАЛЬ
Нижче більш аргументовано.
Стаття з сайту Антиколорадос.
Інша угода
Містер «найзагадковіший чуб» отримав потужний удар під ватерлінію, який відразу не буде помітний, але буквально за рік-два це стане дедалі помітнішим. Скажімо так, якби Байден залишився на другий строк, то за всіх його прогалин і просто жахливої нерішучості ситуація для Штатів склалася б більш передбачувано і позитивно. Важко сказати, як би все було, якби першу посаду зайняла його змінниця, але про політику Байдена можна було говорити цілком визначено. Як не крути, а він просував політику взаємовигідного й шанобливого партнерства, чого у Тромба немає в принципі.
Так, Байдену практично вдалося відновити відносини з ЄС, які Додік руйнував усю свою першу каденцію, і плюс до того, Держдепартамент працював над тим, щоб прокласти м’яку доріжку до ринку Індії, що стрімко розвивається, і при цьому не повторити помилок, допущених з Китаєм. За всіма прогнозами, у середньостроковій перспективі розмір економіки Індії стане порівнянним з китайською, а з урахуванням демографічних відмінностей між Індією та Китаєм – перевершить економіку комуністів. Як усі вже знають, після тривалого бурхливого зростання населення Китаю вже почало скорочуватися, на відміну від Індії, де триває зростання.
Але саме індійський ринок збуту має важливі особливості, які у Байдена однозначно розуміли. Китай – екзистенційна загроза для всього регіону. Він має явні територіальні претензії практично до всіх своїх сусідів і, зокрема, до Індії.
А з урахуванням технологічного розриву між цими двома країнами прагнення Індії прискоритися і як мінімум наздогнати Китай виглядає не просто логічно, а неминуче. В такому разі Індія просто зобов’язана знайти собі партнера, який може надати можливість швидкого, технологічного зростання. А такими є США, ЄС, Японія та Китай. Довгий час Індія покладалася на совок, а потім – і на федерацію, бо протистояння з Китаєм того ж совка було зрозумілим для Делі, але зараз усім зрозуміло, що в плані технологій курник просів набагато нижче за Китай, і тому це вже – не варіант. Японія поки що не має глобальних амбіцій і сама не гратиме в такі ігри.
Китай – практично відкритий геополітичний противник, і індуси точно не стануть формувати залежність від свого ворога. І це створює другий, украй важливий чинник цього розкладу. На потенційно гігантському ринку Індії будь-який виробник не конкуруватиме з демпінговими товарами з Китаю. Це просто казка для будь-якого виробника, а з будь-якою казкою треба діяти акуратно і головне – шанобливо, щоб не сполохати. І як було сказано вище, Штати мали найбільші шанси стати стратегічним партнером Індії, яка просто зараз має досить ємний, але сильно закритий ринок, на який треба вміти потрапити.
І ось Байден акуратно рухався в цьому напрямі, але не пройшов і половини шляху, бо американців дуже лякають вимоги індусів локалізувати виробництво багато з того, що пропонувалося туди продавати. На ці граблі вже наступили з Китаєм, і тут треба було діяти дуже акуратно. Але сталося друге пришестя Тромба, і почав він його з глобальної торговельної війни. Йому ця гра явно подобається, але до нього не доходить проста істина про те, що просто зараз торговельні партнери демонструватимуть вимушену лояльність, але при цьому, безумовно, почнуться пошуки шляхів обходу цієї дикості. А як відомо, на будь-яку дію знайдеться протидія.
Зрозуміло, що як тільки країни знайдуть нову точку складання, вони скинуть ярмо, яке нав’язав Тромб, і по приклади не варто далеко ходити. Буквально щойно виконувачка обов’язків президента Венесуели публічно заявила, що втомилася від наказів, які надходять з Білого дому, і що питання денаціоналізації нафтової галузі буде проведено, але без вказівок із Вашингтона. І це при тому, що венесуельську комбінацію з нафти Додік записував собі як найпотужніший актив. Але ще місяця не минуло, і – на тобі.
Те ж саме і з його тарифами. Їх позбудуться швидко і рішуче, щойно для того виникнуть потрібні передумови. Ми бачили, як ЄС поставив Додіка на місце, пообіцявши відмовитися від «тарифної угоди», яку Тромб називав «угодою століття». До речі, Європарламент призупинив її ратифікацію, і тепер вона серйозно зависла.
Усе це до того, що Індія та Європа не просто отримали трампові тарифи, а й зробили висновки про те, що США можуть порушувати домовленості та діяти свавільно, чого за ними раніше не помічали, і тому зовсім несподівано опинилися в одному човні. І ось завдяки мудрій політиці Тромба Індія визначилася з тим, хто стане її стратегічним партнером. Вибір було зроблено на користь ЄС, і двадцятирічні переговори про вільну торгівлю, які передавалися від уряду до уряду, зненацька вийшли на фінішну пряму. І ось глава ЄС і прем’єр Індії щойно підписали ту торговельну угоду, яка відкриває доступ товарів на ринки один одного.
Просто для орієнтиру, що це означає. Поки що продукція європейського автопрому практично не потрапляє до Індії, бо має ставку митного збору 110%, і плюс до того, на експорт автомобілів з Європи поширюється квотове обмеження. Згідно з досягнутою угодою, мито буде знижено до 10%, а квоти – скасовано. Європейські автомобілі в Індії не конкуруватимуть ні з китайськими, ні з американськими. Крім того, угода передбачає відкриття індійського ринку для товарів, які просто не допускалися до Індії, наприклад – фармацевтичні препарати, вироблені в ЄС, і так далі. Європа ж відкриває свої ринки для індійського текстилю й маси інших товарів.
Отже, створюється зона вільної, передбачуваної та адекватної торгівлі для країн з населенням два мільярди осіб – 1 400+ мільйонів в Індії та 600+ мільйонів у ЄС. І ніякої штовханини з китайськими конкурентами, які експортують свою продукцію за цінами, часто нижчими за їхню собівартість. Як було сказано вище, миттєво результати не виникнуть, бо угода повинна пройти ратифікацію парламенту Індії, ЄС та країн ЄС, і лише після цього почне працювати механізм поступового скасування торговельних бар’єрів. Його перший і найголовніший крок уже зроблено, і тепер уже є що ратифікувати. Ну, а Додік програв цей ринок для США.
Словом, при погляді на «досягнення» цього діяча, у минулі часи він отримав би з десяток імпічментів, а зараз – усе нормально. О, часи! О, звичаї!
Петро ДЕРБАЛЬ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |