Табачник і Лібанова - два чоботи пара...

Як на мене, від колишнього регіонала часів Януковича, міністра освіти і науки в уряді Азарова Д. Табачника і нинішньої української влади в особі директорки Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Елли Лібанової звучать майже однакові меседжі.

Так, Д. Табачник у Москві на конференції «Какая Украина нам нужна?» заявляє: «Майбутнє України можливе лише за її деукраїнізації, тобто «РЕрусифікації тих земель, які були насильницьким способом від’єднані від Росії… Росія має захопити Україну, а потім провести деукраїнізацію і росіянізацію» (по суті, на окупованих територіях це вже відбувається ‒ одних українців вивезено до РФ, а замість них завезено бурятів; а інших українців окупанти активно росіянізують).

Е. Лібанова останнім часом все активніше заявляє: оскільки мільйони молодих, активних, талановитих, конкурентних українців через війну виїхали і продовжують виїжджати за кордон, і більшість із них навряд чи повернуться назад, то задля того, щоб до 2033 року населення України зберігалося хоча б на рівні 30 млн і щоб українська економіка працювала, нам конче потрібні трудові мігранти ‒ щонайменше по 300 тисяч щороку, із таких країн, як Пакистан і Бангладеш.

Якщо Табачника в його українофобських заявах, по суті, в етнічній чистці, без сумніву, підтримує російська політична і наукова еліта, то пані Лібанову (на фото) в її бажанні замінити корінне населення України мовно, ментально і релігійно інакшим людським матеріалом підтримують керівники Програми USAID «РАДА: наступне покоління» (що виконується ГО «Інтерньюз Україна», а її наукові дослідження в цій галузі фінансує Міжнародний фонд "Відродження", засновником якого є Джордж Сорос.

Тож скажіть: чи велика різниця в тому, хто викорінить Україну від українців – російська окупація чи глобалістський Фонд Сороса?

Ірина МАГРИЦЬКА