Китай: спроба перевороту була реальною
Тому внутрішні розклади в Китаї, вже, не будуть такими, як раніше.
Сі доведеться щось змінювати, тому що баланс, який він створював понад десять років, виявився крихким і нестійким.
Ну, а з самого Китаю лунають різні оцінки того, що сталося, а саму ситуацію коментують так:
«На початку 2026 року запекла та відчайдушна боротьба в Чжуннаньхаї завершилася падінням генерала( Головкома армії)Чжан Юся, що ознаменувало повне розчарування в ілюзії «протидія Сі та збереження партії». Через те, що він був одержимий захистом червоного режиму, він вагався і втратив золоту можливість розпочати військову кампанію з відрубування власної руки. Зрештою, перш ніж він встиг навіть підняти прапор, його безжально зжерла жорстока м’ясорубка, яку він намагався захистити, ставши жертвою на вівтарі системи.
Експерти зазначили, що трагедія Чжан Юся була, не лише, його особистим політичним прощанням, а й останнім попередженням усім реформаторам: ця зла машина ніколи не терпить ремонту і,лише, призведе до зворотного ефекту від будь-якої спроби поміркованої системи стримувань і балансування. Після того, як Сі Цзіньпін жорстоко зняв останнє військове «гальмо», занедбана військова машина КПК повністю втратила контроль над своїм шаленим тоталітарним спринтом, прямуючи просто до прірви.
Ця чистка стала закликом до краху системи, бо влада переходить від групового спільного управління до остаточного шаленства сімейного тоталітаризму.
На цей момент, будь-яка спроба танцювати зі злими духами є глухим кутом. Тільки повністю ліквідувавши КПК з рішучістю відрізати плоть і пухлини та розірвавши цю політичну петлю навколо шиї нації, китайський народ зможе повернути собі нове життя з руїн».
З цієї ситуації можна зробити кілька висновків. Так, наприклад, змова повторила шлях пригожинського «Маршу справедливості», коли були всі передумови для повалення режиму і,загалом, суспільство було готове підтримати зміну влади, а сама влада перебувала у відчайдушному становищі, але нерішучість, саме, військових провалила весь план. Адже, якщо, вже, є рішення про захоплення влади, то діяти потрібно блискавично і, головне, рішуче. Приклад Августо Піночета показує, як це треба робити.
Наступний момент. У КПК немає моноліту, і загалом там є де розвернутися силам, які наважаться на палацовий переворот. Схоже на те, що це зрозумів і Сі, бо,якби не підтримка різноманітних внутрішньопартійних угруповань, він сам і його сподвижники,навряд чи, змогли б придушити заколот, принаймні – так швидко.
Якщо Сі не дурень, повністю упоротий необмеженою владою, він зобов’язаний зробити належні висновки з цієї, вкрай небезпечної, ситуації.
Ще один висновок, важливий для всіх. Як і пригожинський марш на москву, цей путч не мав нічого спільного з поверненням на шлях цивілізації та адекватного світу. Навпаки, Чжан Юся очолив заколот для того, щоб повернутися до споконвічних цінностей комунізму, бо Сі залишив лише оболонку партійного керівництва країною, а,насправді, створив систему неофеодалізму, в якій він відвів собі роль імператора Сі, де все вирішує він сам і його сім’я. Всі інші партійні та державні органи стали опцією та виконували роль ширми. А генерал хотів усе це розвалити і повернути, саме, партійне керівництво країною.
Простіше кажучи, йшлося про комуністичний реванш, а не про щось позитивне.
І останній момент. Китай трясе, вже, майже, місяць. Події розгорнулися не на жарт, у тому числі з переміщенням великих мас військ. Проте, інформаційний простір Китаю виявився настільки герметичним, що назовні, практично, ніяка інформація не виходила, а те, що,зрештою, вийшло, було подано через другі або й треті руки, причому, з лагом у часі.
Але, за всіма даними, ситуація повертається у звичне русло, і з заколотом покінчено.
Від anti-colorados
Геннадій ЧИЖОВ
Сі доведеться щось змінювати, тому що баланс, який він створював понад десять років, виявився крихким і нестійким.
Ну, а з самого Китаю лунають різні оцінки того, що сталося, а саму ситуацію коментують так:
«На початку 2026 року запекла та відчайдушна боротьба в Чжуннаньхаї завершилася падінням генерала( Головкома армії)Чжан Юся, що ознаменувало повне розчарування в ілюзії «протидія Сі та збереження партії». Через те, що він був одержимий захистом червоного режиму, він вагався і втратив золоту можливість розпочати військову кампанію з відрубування власної руки. Зрештою, перш ніж він встиг навіть підняти прапор, його безжально зжерла жорстока м’ясорубка, яку він намагався захистити, ставши жертвою на вівтарі системи.
Експерти зазначили, що трагедія Чжан Юся була, не лише, його особистим політичним прощанням, а й останнім попередженням усім реформаторам: ця зла машина ніколи не терпить ремонту і,лише, призведе до зворотного ефекту від будь-якої спроби поміркованої системи стримувань і балансування. Після того, як Сі Цзіньпін жорстоко зняв останнє військове «гальмо», занедбана військова машина КПК повністю втратила контроль над своїм шаленим тоталітарним спринтом, прямуючи просто до прірви.
Ця чистка стала закликом до краху системи, бо влада переходить від групового спільного управління до остаточного шаленства сімейного тоталітаризму.
На цей момент, будь-яка спроба танцювати зі злими духами є глухим кутом. Тільки повністю ліквідувавши КПК з рішучістю відрізати плоть і пухлини та розірвавши цю політичну петлю навколо шиї нації, китайський народ зможе повернути собі нове життя з руїн».
З цієї ситуації можна зробити кілька висновків. Так, наприклад, змова повторила шлях пригожинського «Маршу справедливості», коли були всі передумови для повалення режиму і,загалом, суспільство було готове підтримати зміну влади, а сама влада перебувала у відчайдушному становищі, але нерішучість, саме, військових провалила весь план. Адже, якщо, вже, є рішення про захоплення влади, то діяти потрібно блискавично і, головне, рішуче. Приклад Августо Піночета показує, як це треба робити.
Наступний момент. У КПК немає моноліту, і загалом там є де розвернутися силам, які наважаться на палацовий переворот. Схоже на те, що це зрозумів і Сі, бо,якби не підтримка різноманітних внутрішньопартійних угруповань, він сам і його сподвижники,навряд чи, змогли б придушити заколот, принаймні – так швидко.
Якщо Сі не дурень, повністю упоротий необмеженою владою, він зобов’язаний зробити належні висновки з цієї, вкрай небезпечної, ситуації.
Ще один висновок, важливий для всіх. Як і пригожинський марш на москву, цей путч не мав нічого спільного з поверненням на шлях цивілізації та адекватного світу. Навпаки, Чжан Юся очолив заколот для того, щоб повернутися до споконвічних цінностей комунізму, бо Сі залишив лише оболонку партійного керівництва країною, а,насправді, створив систему неофеодалізму, в якій він відвів собі роль імператора Сі, де все вирішує він сам і його сім’я. Всі інші партійні та державні органи стали опцією та виконували роль ширми. А генерал хотів усе це розвалити і повернути, саме, партійне керівництво країною.
Простіше кажучи, йшлося про комуністичний реванш, а не про щось позитивне.
І останній момент. Китай трясе, вже, майже, місяць. Події розгорнулися не на жарт, у тому числі з переміщенням великих мас військ. Проте, інформаційний простір Китаю виявився настільки герметичним, що назовні, практично, ніяка інформація не виходила, а те, що,зрештою, вийшло, було подано через другі або й треті руки, причому, з лагом у часі.
Але, за всіма даними, ситуація повертається у звичне русло, і з заколотом покінчено.
Від anti-colorados
Геннадій ЧИЖОВ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |