З читацького щоденника провінціала: лінивство

Знайшов у Романа Іваничука суголосся своїм непопулярним думкам. Непопулярним, бо ми ж такими себе працьовитими та невтомнотрудящими числимо, а я вважаю, що українці мають забагато лінивства.

Ось з повісті Романа Іваничука його герой - Василь Стефаник каже: "Можливо, лінивство в нас живуче. наші запорізькі старшини, подивувавши світ військовим талантом, у сорок років ішли на пасіки мудрагельствувати, зброю ж залишали недосвідченим. Тому не могли втримати здобутків перемог. Вуса, замочені у мед, замріяні ледащо..." ("Шрами на скалі").

...Видатний поет останні років 25 свого життя вилежувався на балконі, щоправда, почав (та так і не закінчив! - теж характерно для українців) цикл фільмів про гетьманські столиці. А якби десь працював?

Інший видатний поет взагалі все життя ніде не працював - пробували його влаштувати в редакцію журналу "Київ", та нічого не вийшло. Так і жив собі на Жуковому острові. А коли пробували дати рукописи на редагування - бігом забирав гроші, а замість редагування - кілька черкань...

Геніальна поетеса багатенно років жила у київській квартирі, як у вежі зі слонової кістки, зведеній її чоловіком. Коли народ прагнув її слова - вона мовчала і навіть гордо вийшла зі Спілки. Ледь вдалося вивести її на люди - після пари гучних вечорів вона знов сховалась у мушлю, бо десь щось здалося їй образливим.

А якби вони десь працювали - в редакціях, у вузах, у видавництвах - невже не було б більше користі? ( А ще перекладів у нас так бракує зі світових літератур). І чи не тому так дратувала українських письменників активність Павла Загребельного, який щороку випускав по роману? І чи не тому замовчують творчість Валерія Шевчука, який невтомно шиє й шиє нові свої книги? Зрештою, видатним трудівником у письменництві був і Роман Іваничук, що не заважало йому ще й викладати у Львівському університеті... Але таких прикладів обмаль.

Василь ЧЕПУРНИЙ