Той, що дав нам духовний гімн
Той, хто написав духовний гімн України "Боже великий, єдиний" і актуальну донині біографію Тараса Шевченка, повинен би мати більшу шану, ніж має. 180 років сьогодні Олександру Кониському - землякові, ким варто пишатися.
Він родом із заниклого нині села Переходів під Ніжином. І в Ніжині дитинство його пройшло. Про місто він згадував так: «Ніжин — місто невелике. Водночас воно було осередком просвітництва Чернігівщини та півночі Полтавщини. Тут красувався тоді Безбородьків ліцей. До того ж за Ніжином було славнозвісне минуле історичне, особливо торгашеське, тому серед людності було вдосталь людей із статками».
А далі - робота в різних містах, організація недільних шкіл, літератутрна творчість, переслідування російською владою - висилка у Вологду. Зрештою, наш земляк- східняк будить і Галичину, створюючи спершу Літературне, а тоді переводить його в Наукове товариство імені Т.Шевченка. Жертвує на нього тисячі рублів і редагує перші "Записки" та помагає Грушевському очолити кафедру в університеті.
А в Києві заснував українське видавництво "Вік", що пустило в світ масу книг нашою мовою.
А ще Кониський написав унікальну біографію "Тарас Шевченко- Грушівський". Ще дід Шевченка був Грушівським та й сам Тарас у початковій школі писався Грушівським. Що говорить про шляхетське походження, а не ота вся совєтська лабуда про кріпака з тєжкою долею... Власне, про це більше в моїй книзі "Титли і коми", яку ще можна придбати...
Де Кониський брав гроші на всі свої грандіозні проекти? Вдало одружився. Олександдр Мисюра, який захистив кандидатську дисертацію по Кониському, іронізував: "У нього не склалося щасливе сімейне життя, але при цьому мав чотирьох дітей" 🙂
Помер 1900 року і похований на Байковому.
В совєтський час Кониський був під забороною і тільки 1990 року була перевидана його біографія Шевченка. А в Чернігові, коли я займався декомунізацією, ми перейменували одну з вулиць на його честь.
Василь ЧЕПУРНИЙ
Він родом із заниклого нині села Переходів під Ніжином. І в Ніжині дитинство його пройшло. Про місто він згадував так: «Ніжин — місто невелике. Водночас воно було осередком просвітництва Чернігівщини та півночі Полтавщини. Тут красувався тоді Безбородьків ліцей. До того ж за Ніжином було славнозвісне минуле історичне, особливо торгашеське, тому серед людності було вдосталь людей із статками».
А далі - робота в різних містах, організація недільних шкіл, літератутрна творчість, переслідування російською владою - висилка у Вологду. Зрештою, наш земляк- східняк будить і Галичину, створюючи спершу Літературне, а тоді переводить його в Наукове товариство імені Т.Шевченка. Жертвує на нього тисячі рублів і редагує перші "Записки" та помагає Грушевському очолити кафедру в університеті.
А в Києві заснував українське видавництво "Вік", що пустило в світ масу книг нашою мовою.
А ще Кониський написав унікальну біографію "Тарас Шевченко- Грушівський". Ще дід Шевченка був Грушівським та й сам Тарас у початковій школі писався Грушівським. Що говорить про шляхетське походження, а не ота вся совєтська лабуда про кріпака з тєжкою долею... Власне, про це більше в моїй книзі "Титли і коми", яку ще можна придбати...
Де Кониський брав гроші на всі свої грандіозні проекти? Вдало одружився. Олександдр Мисюра, який захистив кандидатську дисертацію по Кониському, іронізував: "У нього не склалося щасливе сімейне життя, але при цьому мав чотирьох дітей" 🙂
Помер 1900 року і похований на Байковому.
В совєтський час Кониський був під забороною і тільки 1990 року була перевидана його біографія Шевченка. А в Чернігові, коли я займався декомунізацією, ми перейменували одну з вулиць на його честь.
Василь ЧЕПУРНИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |