Український гопак, Чернігів і ... грузини
Такого ще не було на сцені Чернігівського обласного академічного українського музично-драматичного театру — грузини (та й ще й як!) танцювали віночок українських танців, в основі яких — елементи традиційного НАШОГО гопака!
Це вже вдруге до Чернігова, але з новою програмою, завітав у рамках всеукраїнського туру Національний балет Грузії «Сухішвілі». Дві з лишком години без зупинок між номерами демонстрували свою майстерність віртуози грузинського танцю. Кожний вихід на сцену вимальовував історичну картинку з конкретної епохи Закавказзя.
…Ось на сцені з’явилися аргонавти. Звідкіля вони? Невже з Греції прибули до Грузії в пошуках Золотого руна?.. Змінюється театральна картинка дійства, і на сцені вже нові образи — витязі зі щитами та мечами. Через якусь мить, передаючи тривогу, лунає музика, яка відтворювалася «вживу» — музикантами, котрі увесь час були на сцені, і непомітно перетворюється у справжнісінькій бій: кинджали кавказьких горців врізаються у підмостки сцени. У цьому захоплюючому видовищі вражає майстерність танцюристів, витонченість кожного руху. Здається, один найменший збій, невірний рух — і від справжнього сталевого кинджала можна отримати серйозну травму! Іскри від ударів сталевих лез додають впевненості у справжності бою… А вже через невеличкий проміжок часу ліричні мелодії переплітаються з місцевими звичаями, і, як на долоні, — перед чернігівським глядачем постає грузинське весілля…
Змінюється знову чарівна мелодія, яка лине від кавказьких інструментів. Танець із пляшкою на голові, легендарна лезгинка — ось справжня візитна картка будь-якого грузина!
Кожна постановка наповнена глибоким сюжетним змістом. Для кожної картинки, танцю — нові красиві костюмні вбрання. І, як на мене, кожна жінка-артистка могла б бездоганно зіграти знамениту царицю Тамару…
Головний балетмейстер національного балету Грузії Ніно Сухішвілі в невеличкому інтерв’ю для нашої газети висловилась так: «Зберігаючи національний фольклор, ми створюємо нові сюжетні лінії. Завдяки цьому наш ансамбль завоював успіх у всьому світі і викликає інтерес у молоді, а це дуже важливо… Концертний тур по Україні проходить «на відмінно». Це — справжній тріумф. Ми відвідуємо майже всі обласні центри та інші міста України. А перед цим побували з концертами в Молдові, Білорусі, інших країнах. Ми дуже раді, що наше мистецтво допомагає зміцненню справжньої дружби між двома народами — українським і грузинським. Ми так уже здружились з українським глядачем, народ тут нас так тепло приймає, що вирішили приїжджати ще до вас. Ми вдячні за такі чуйні зустрічі…»
Шкода, що в Чернігові немає великої зали, де б могли артисти такого рівня давати концерти не для кількох сотень, а тисяч бажаючих.
Щодо «польоту» кинджалів зі сцени у залу (на двох сеансах це трапилося), існують різні версії: від прикрої випадковості до спеціального ефекту-залякування глядачів. Зважаючи на те, що жертв немає, повіримо в другу версію…
Це вже вдруге до Чернігова, але з новою програмою, завітав у рамках всеукраїнського туру Національний балет Грузії «Сухішвілі». Дві з лишком години без зупинок між номерами демонстрували свою майстерність віртуози грузинського танцю. Кожний вихід на сцену вимальовував історичну картинку з конкретної епохи Закавказзя.
…Ось на сцені з’явилися аргонавти. Звідкіля вони? Невже з Греції прибули до Грузії в пошуках Золотого руна?.. Змінюється театральна картинка дійства, і на сцені вже нові образи — витязі зі щитами та мечами. Через якусь мить, передаючи тривогу, лунає музика, яка відтворювалася «вживу» — музикантами, котрі увесь час були на сцені, і непомітно перетворюється у справжнісінькій бій: кинджали кавказьких горців врізаються у підмостки сцени. У цьому захоплюючому видовищі вражає майстерність танцюристів, витонченість кожного руху. Здається, один найменший збій, невірний рух — і від справжнього сталевого кинджала можна отримати серйозну травму! Іскри від ударів сталевих лез додають впевненості у справжності бою… А вже через невеличкий проміжок часу ліричні мелодії переплітаються з місцевими звичаями, і, як на долоні, — перед чернігівським глядачем постає грузинське весілля…
Змінюється знову чарівна мелодія, яка лине від кавказьких інструментів. Танець із пляшкою на голові, легендарна лезгинка — ось справжня візитна картка будь-якого грузина!
Кожна постановка наповнена глибоким сюжетним змістом. Для кожної картинки, танцю — нові красиві костюмні вбрання. І, як на мене, кожна жінка-артистка могла б бездоганно зіграти знамениту царицю Тамару…
Головний балетмейстер національного балету Грузії Ніно Сухішвілі в невеличкому інтерв’ю для нашої газети висловилась так: «Зберігаючи національний фольклор, ми створюємо нові сюжетні лінії. Завдяки цьому наш ансамбль завоював успіх у всьому світі і викликає інтерес у молоді, а це дуже важливо… Концертний тур по Україні проходить «на відмінно». Це — справжній тріумф. Ми відвідуємо майже всі обласні центри та інші міста України. А перед цим побували з концертами в Молдові, Білорусі, інших країнах. Ми дуже раді, що наше мистецтво допомагає зміцненню справжньої дружби між двома народами — українським і грузинським. Ми так уже здружились з українським глядачем, народ тут нас так тепло приймає, що вирішили приїжджати ще до вас. Ми вдячні за такі чуйні зустрічі…»
Шкода, що в Чернігові немає великої зали, де б могли артисти такого рівня давати концерти не для кількох сотень, а тисяч бажаючих.
Щодо «польоту» кинджалів зі сцени у залу (на двох сеансах це трапилося), існують різні версії: від прикрої випадковості до спеціального ефекту-залякування глядачів. Зважаючи на те, що жертв немає, повіримо в другу версію…
Сергій КОРДИК. Фото Валерія СЕНЧУКА
Читайте також |
Коментарі (0) |