Топлять печі...

На світанку вітер небо плужить.
Зачаївсь у хмарах пізній грім,
Наче місяць, спійманий в калюжі,
Серед ночі морозцем легким.
Топлять печі. Над дахами висне
Сіра втома всохлих яворів,
Під якими ночувала пісня
Наших парубоцьких вечорів.
Знов зиміє, як колись, у юні,
Та вже не хурделить, як колись.
То лиш спогад походив по струнах
Й на печальній ноті зупинивсь.
Де ні хати, ні старої груші,
І від стежки ледь помітний слід.
Тільки місяць спійманий в калюжі,
Наче серце, стукає об лід.

Микола БУДЛЯНСЬКИЙ