Грудень у селі

Село вкриває сутінь волохата.
Умовкло все – і люди, і пташки.
І тільки чуть, сховавшись на захатті,
Старенький вітер ловить дрижаки.
Грудневий день так сонця і не бачив.
Нудивсь. Безсніжжя – ну, куди піти!
Вечірні тіні довгі і незрячі
Сліди вчорашні не могли знайти.
Тож повсідались у саду промерзлім
І скоро зникли в згуслій далині.
А на межі ще світиться береза
В своїм одвічнім білому вбранні.
Їй день чи ніч, зима,весна чи осінь
У білім завше, та іще ж струнка.
І доки хмари їй снігів накосять,
Вальсує з вітром на рудих стежках.
Завечоріло. Тиша і безлюддя,
Колюча темінь котиться селом.
Усівсь на призьбі й слуха юний грудень
Веселий скрип колиски за вікном.

Микола БУДЛЯНСЬКИЙ