Щоденник Літа: слухати хмари

Коли небо таке дивне, немов його спеціально збивали, як вершки - у пінку- важко втриматися від спокуси: впасти обличчям догори і дивитися ... просто дивитися, як десь там угорі хмари спокійно пливуть і нікуди не поспішати.
Втома накопичується, причому не від війни. З цим все зрозуміло: тут наші - там вороги. Їх вбивають і проганяють з нашої землі українські воїни

Накопичується втома від постійної невизначеності, від розуміння, що в країні внутрішній роздрай, від усвідомлення, що колись нам це доведеться вирішувати всі ці проблеми, щоб відвойована Перемога дісталася гідним.
А хмари... Завтра почну слухати "Хмари", як порадила Інна Олешко. Бо щсь мені підказує, що в таких творах є підказка, що ми повинні виправити.

Ірина ЛОМОНОС