Щоденник Літа: у мареві спеки

Дні коротшають і навіть з'єднуються в один довгий_безкінечний_спекотний_без_ночі_без_відпочинку_день

Я, що завжди любила літо, тепло, спеку, - вдруге в житті думаю "доооосииить". Бо вже й справді, плутаються думки, тіло безсило відключається. Вчора взялася записувати цікавинки дня про те, як нам сусіди надарували смачненної малини та груш, які їсти шкода - тільки милуватися. І напівреченні заснула, не опублікувавши написане.

Місто, як в мареві. Пісчані барханчики посеред газонів та при дорогах, наче на далекому півдні України. За яким сумує серце. Який відвоювують наші найсміливіші.

Сьогодні знову плутаються вечір-ніч-засинання-пробудження. О 22-ій без сил виключилася о 24-ій "включилася"
На небі місяць мов на старих картинах. В пам'яті зринає попередній подібний спогад (як сказали б зараз флешбек) про 2010 рік. Коли народився молодший син. Літо було таким же спекотним. В липні було навіть 38-40. І я виносила о 20 чи 21 годині дитину в дитячому візочку на вулицю під зорями подихати свіжим повітрям. Бо вдень було пекло. Я пам'ятаю, що дощів не було більше місяця. Без перерв на прохолоду. А перше зниження температури сталося в середині серпня. Зараз, навпаки, спекотний серпень проганяє осінь.

Ірина ЛОМОНОС