Руб від "Дикої Рози"

Для моєї баби найкращим снодійним був телевізор. Пару разів зиркне на екран - і все, хропе. Ми в дитинстві це часто використовували, коли треба було втекти гуляти, а не пускали.

Але коли йшли оті всі "Дика роза", "Просто Марія" тощо, не дивитися їх було моветоном, якщо взагалі не нахабним викликом. Баба Ольга чесно намагалася дивитися. Умикала телевізор у потрібний час, на коліна клала газету - мух відганяти. Але не могла витримати навіть 5 хвилин.

Коли до неї приходили подруги й ділилися враженнями від останніх серій, вона сиділа з умним видом, дуже вчасно піддакувала й перепитувала. Збоку могло здатися, що вона справді член секти, сповідує все як нада. Але то тільки на перший погляд.

Так я й навчився маніпулювати бабою на предмет збити бабла. Щойно починалося обговорення серіалу, як я вставляв свої 5 копійок. Баба робила страшні очі, але я не реагував. Потім я просто казав:
- Ба, дай руб, я піду погуляю.

Бабі нічого не залишалося, як прийняти мої умови й нарешті мене здихатися. Вона зітхала з полегшенням і продовжувала грати роль у тому театрі абсурду.

- І він сказав: Нє стрєляй, ето твой син!!!
- Ой-ой-ой, а вона ж, бідненька, й так настрадалася!!!

Таємний орден продовжував засідати, а я собі йшов у центр і ні в чому собі не відмовляв.

Сергій ОСОКА