Болюча подорож у дитинство із "Сучою дочкою"

Слухав і не міг відірватися два дні від "Сучої дочки" Валентини Мастєрової прочитаної Андрієм Соколовим. У двох місцях ледве стримав сльози… Чотири частини до пізнього вечора суботи. І чотири частини зранку у неділю…
…З перших сторінок поринув у світ дитинства у Лісках, де майже чотири роки прожив у тітки Каті і баби Ганни від 2 і майже до 6-ти років. Тому мені так були зрозумілі почуття маленького Івана в романі.

Поки батьки розлучалися і сходилися, побудувавши спочатку хату на Кубані, де я прожив майже 2 роки. Мене звідти вивезла у Ліски тітка Катя. А потім батьки поставили фінський будиночок у Чернігові…

Все дитинство у селі перевернулося в душі з болями і стражданнями… Сусідськими шпанками, за який був битий, як Іван… Теплою піччю, рогачами і чугунцями, в яких баба Ганна готувала борщі і картоплю…. З мазаною долівкою і ткацьким верстатом, на якому мамина мама ткала полотняні рушники і доріжки...

З мамою, яка приїжджала то аж з Кубані і привозила не валізу , а саме чемодан солодкого синього винограду… То з Чернігова раз на кілька місяців…

…І все це я бачив у романі «Суча дочка» тими словами, фразами , порівняннями, приказками, які чув тоді у селі біля неподалік Мени.
Проїхав знову хлопчиком на паливному бачку мотоциклу ИЖ-Юпітер. Тільки не з героїнею роману Оленою, а з дядьком Михайлом - бригадиром по лісківських лугах до Десни, переправився паромом неподалік Максаків на той бік, аж до монастиря, де колгоспники косили сіно.

…До кінця роману добивала думка: чи закінчаться нарешті ці страждання для людини, яка живе і хоче жити тільки по совісті? Саме так, як і мене виховував мама… і не шкодувала ні сил, ні здоров’я, аби тільки діти вивчилися, коли ми залишися утрьох: вона, я і молодший брат Юрко….

…Дякую Валентині Мастєровій за роман… Дякую Андюій Соколову , що нагадав про цінності нашої культури…

Владислав САВЕНОК