Найперший (і найдешевший) лік майже від усіх недуг, казав Андрій Ворон, – вода. Бо ми й самі – «розумна, зряча вода». Носимо в собі частку Великої Соленої Води. Коли зароджуємося в материнському лоні, то огорнені тою ж водою, і кров наша такої ж природи, і піт, і сльоза, і наше сім’я…

В недузі слід натщесерце пити два кухлі чистої води. За десять хвилин – ложку лляної оливи, аби рушив застояний жовч. Через годину легко поснідати.

А ще – достатньо спати.

А ще – бадьорі прохідки під шатром небес.

А ще – помірність і поміркованість у всьому.

А ще – молитовна довіра до Великого Лікаря, що вже почав уздоровлювати, щойно ви попросили про се.

«На лікування я не мав би ні грошей, ні часу, – казав він. – Тому свої ліки вживаю щодня: три зубці часнику (синього, твердого, як кінський зуб, і лютого), яблуко, дві ложки лляної олії, жменя бринзи, підварений буряк, добрий пук зеленини з неодмінними гілочками розмарину. Кілька ковтків вина. Коли риба на столі – день благодатний. Чому треба їсти рибу? Бо вона завжди здоровіша за того, хто її їсть».

А ще мав свій рецепт «довгої молодості»: мед, часник і ягоди чорниці подрібнити в рівних частках і скласти у слоїк. Держати в холодному темному приміщенні. Їсти по дві ложки в день.

«У хворобі не плекай жалю до себе. Бо це й притягує хвороби. Радше – черпай з ясності духа, який частіше навідується до недужих. Відібравши в нас тілесні сили, хтось турботливо відкриває нам духовні двері, підводячи до нового розуміння. Можливо, хворість є якоюсь важливою додачею до життя…»

Мирослав ДОЧИНЕЦЬ. "Триб".