Про «давні» душі
– Чому ви зі мною панькаєтеся, чому ділитеся своїми одкровеннями? – запитав я його одного разу.
– Добрий запит, і заголовне слово в ньому «ділитися». Чому я се роблю? Тому що ми з тобою одного духовного братства.
– Що це за братство? – насторожився я.
– Душі в нас «давні».
– Це які? – не знаю, чого було більше в моєму запитанні – цікавості чи хвилювання.
– Давні. Саме слово каже за себе… Чи помічаєш, що деякі трапунки ніби вже були з тобою? Чи приходять тобі в снах важні рішення? Чи вгадуєш часом, що скаже твій співрозмовець?
– Так, – зізнався я з деяким здивуванням.
– Не треба сього лякатися. Се поверхневі прояви досвідчення твоєї «давньої» душі. А вона знає набагато більше. Якщо довірливо дослухатися до неї, не заглушувати її страхами. Тоді матимеш надійну радницю-служебницю для себе та инших. І коли приймеш закон ділення.
– Що знає ще «давня» душа? – запитав я.
– О, немало… «Впізнає» людей, яких ніколи не виділа. «Вгадує» голоси, які ніколи раніше не чула. Зчитує знаки долі, розпізнає прикмети природи.Чує місця сили і переважно оселяється там. Бачить корінь вислідку кождого явища. Здогадується, як чинити в складних випадках. Знаходить надих у простих речах буденности. Її не обтяжує самотність, навпаки – се є потребою духовною розвинення. Така душа може мати ворогів, але сама ніколи не є ворогом для когось. Не потребує керманичів над собою. Сповнена не просто побожності, а довіри до Божого промислу, – і тому вбережена від руйнівних хитань. Має потребу передавати свої чуття і знаття іншим. Се головна її повинність – служити незрілому, крихкому, злобному світу людей. Служити правдою Правді. Тому світ сей і не сходить доконечно на пси…Так, «давня» душа таки знає щось «давнє», але не виказує сього, аби не бентежити інших.
– Ці душі знають, що вони «давні»?
– Одні здогадуються, інші ні. Ба нащо?! Їхня присутність у людській гущі непоказна, зате цінна, як золота крихта у кошівці піску. Але се в жодній мірі не заслуга і не чеснота – просто набуток, наділ душі, що пройшла більше кіл у неперервній круговерті своєї невмирущості.
Мирослав ДОЧИНЕЦЬ
– Добрий запит, і заголовне слово в ньому «ділитися». Чому я се роблю? Тому що ми з тобою одного духовного братства.
– Що це за братство? – насторожився я.
– Душі в нас «давні».
– Це які? – не знаю, чого було більше в моєму запитанні – цікавості чи хвилювання.
– Давні. Саме слово каже за себе… Чи помічаєш, що деякі трапунки ніби вже були з тобою? Чи приходять тобі в снах важні рішення? Чи вгадуєш часом, що скаже твій співрозмовець?
– Так, – зізнався я з деяким здивуванням.
– Не треба сього лякатися. Се поверхневі прояви досвідчення твоєї «давньої» душі. А вона знає набагато більше. Якщо довірливо дослухатися до неї, не заглушувати її страхами. Тоді матимеш надійну радницю-служебницю для себе та инших. І коли приймеш закон ділення.
– Що знає ще «давня» душа? – запитав я.
– О, немало… «Впізнає» людей, яких ніколи не виділа. «Вгадує» голоси, які ніколи раніше не чула. Зчитує знаки долі, розпізнає прикмети природи.Чує місця сили і переважно оселяється там. Бачить корінь вислідку кождого явища. Здогадується, як чинити в складних випадках. Знаходить надих у простих речах буденности. Її не обтяжує самотність, навпаки – се є потребою духовною розвинення. Така душа може мати ворогів, але сама ніколи не є ворогом для когось. Не потребує керманичів над собою. Сповнена не просто побожності, а довіри до Божого промислу, – і тому вбережена від руйнівних хитань. Має потребу передавати свої чуття і знаття іншим. Се головна її повинність – служити незрілому, крихкому, злобному світу людей. Служити правдою Правді. Тому світ сей і не сходить доконечно на пси…Так, «давня» душа таки знає щось «давнє», але не виказує сього, аби не бентежити інших.
– Ці душі знають, що вони «давні»?
– Одні здогадуються, інші ні. Ба нащо?! Їхня присутність у людській гущі непоказна, зате цінна, як золота крихта у кошівці піску. Але се в жодній мірі не заслуга і не чеснота – просто набуток, наділ душі, що пройшла більше кіл у неперервній круговерті своєї невмирущості.
Мирослав ДОЧИНЕЦЬ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |