Політично - зоотехнічне

Кандидати в президенти останнім часом розчаровують.І то прикро розчаровують.

Бачив два рази підряд Юлю на різних каналах.І на першому, і на другому зі сльозою в голосі скаржилася, що її не допускають до телевізора. Затискають рота, звісно, фігурально. А якщо й вдається його відкрити, то тут вискакують спеціально підготовлені опоненти і намагаються закрити.

Анатолій Гриценко навпаки, той не плаче. Він мужик! І, зрештою, чого скаржитися, коли ледве встигаєш перебігати з програми в програму? Він хоч тільки полковник, а войовничий, як герцог Мальборо, більше відомий, як Мальбрук , той самий, який «в похід зібрався». Цей уже скільки років у поході проти олігархів. Нарешті пообіцяв твердо: знищить, вирубає під корінь.Туманно натякає на щось, тіпа, «просвещьонной» монархії.А чого ж? Англійський принц і то лиш лейтенант, чи щось таке. А тут цілий полковник!

Одне слово,начебто все, як завжди, і навіть якісь нові мотиви. Та все ж сумно. Чогось бракує. Колишнього ентузіазму, чи що?

Ні,задля справедливості треба сказати, вони – трудяги. Тут глупий вечір, ніч непомітно підсувається, сидиш перед телевізором з фанівської солідарності, очі злипаються. А їм хоч би що! Чешуть, трясця, про перспективи, як заведені.

І не поймеш, а чому не бере, не штиряє? Візуально начебто все, як у кращих традиціях. У Юлі все на місці – один раз кренделик на голові, другий раз кіска і окулярики «я школярочка сама, звуть мене Юлюся». У Гриценка вуса… Здається, від програми до програми стають чимраз пишніші. Якби ще навчився ними ворушити, то олігархи самі б порозбігалися, не чекаючи тих злощасних виборів.

А ось, якщо про процес в цілому… Не той ефект! Мляво, скучно, без креативу. І нас не проймає, і їм без кайфу. Так собі, вийшли на панщину і волинять, аби день переднювати, аби ніч перекантувати.

А на загал цьогорічна передвиборна кампанія наших улюбленців і, як запевняють,передовиків електоральних угідь, нагадує рутинний, конвейєрний процес штучного запліднення великої рогатої худоби на промисловій молочній фермі.

Байдужа зоотехнічка з великим шприцем у руці. Такий же індиферентний і з таким же інструментом напоготові зоотехнік. Ходять між байдужими ремигаючими корівками. Задирають їм хвости. Телятка від того колись ще будуть, чи не будуть. Хто зна. А ось те, що вже мало б бути у самому процесі, - задоволення, кайф, оргазм – того, на жаль, нема в наявності. Не спостерігається.

Ні в зоотехнічки, ні в зоотехніка. Не кажучи вже про бідних корівок.
Ваш розчарований юле-грицебот.

Василь БОСОВИЧ