Останній українець Уч- Коргона
Коли збирався виїжджати з Бішкека в подорож Південним Киргизстаном, голова українського товариства «Берегиня» Володимир Нарозя запропонував відвідати селище Уч-Коргон в Баткенській області. -Там живе цікава людина – Олександр Дмитрович Лушпай. І він буде дуже радий прийняти тебе.
Я зателефонував в Уч-Коргон. Слухавку взяла дружина Олександра Дмитровича – Світлана Григорівна, і підтвердила запрошення свого чоловіка.
А за кілька хвилин зателефонував і він сам:
- Приїздіть, Олександре. Думаю, вам буде цікаво подивитись, як живе останній українець Уч-Коргона.
Щоб дістатися зі столиці Киргизстану до Уч-Коргона, я спершу подолав близько 700 кілометрів по надзвичайно красивій гірській дорозі Бішкек – Ош, а потім ще сотню кілометрів по Ферганській долині на захід від Оша. Олександр Дмитрович зустрів неподалік Уч-Коргона, на дорожньому кільці шахтарського містечка Кизил-Кія. Спершу поїхали додому до Лушпаїв – у приватний будинок серед величезних середньо азійських черешень, оповитий виноградними лозами. Господар пояснив:
- За професією я архітектор, але душа найбільше лежить до садівництва. До того ж, це непоганий бізнес, адже природні умови Уч-Коргона дозволяють вирощувати хороші врожаї черешень, персиків, винограду, абрикосів.
Згодом ми перемістилися на дачну ділянку Лушпаїв, де я познайомився і з іншими членами родини Олександра Дмитровича і Світлани Григорівни: їхньою донькою Катериною, зятем Сомоном і двома онуками. Цікаво, що Сомон (чоловік Катерини) – таджик, а його батько Кадир Акбарович очолює таджицьке національне товариство Киргизстану. Після смачного обіду і доброї лазні Олександр Дмитрович розповів історію своєї родини.
- Я народився в Киргизії, а от мій батько – з Донеччини. Після Великої Вітчизняної він був вимушений переселитися з Донбасу в Середню Азію, щоб убезпечити себе від переслідувань з боку НКВС. Під час війни батько деякий час провів у німецькому полоні, і, хоча згодом бив фашистів у партизанському загоні, хто б гарантував, що його не відправили б на Колиму за 58-ю статтею?..
Олександр Дмитрович розповів, що трохи більше двадцяти років тому в Уч-Коргоні мешкало чимало українських і російських родин. Але розпад СРСР і погіршення умов життя спонукало багатьох слов’ян шукати щастя в інших краях (Лушпаї також намагалися влаштуватися в Росії, але повернулися до Киргизстану). А тепер у цьому немає жодної потреби. По-перше, родина стала «інтернаціональною», а по-друге, господарський хист і добрі практичні знання в галузі садівництва приносять Лушпаям цілком пристойний прибуток.
Знайомство з Олександром Дмитровичем Лушпаєм – «останнім українцем Уч-Коргона» - вкотре підтвердило мої давні висновки – українець завжди і в будь-якому місці, куди б його не закинула доля, завдяки природному хисту і розумній голові обов’язково досягне успіху.
Олександр ВОЛОЩУК
| Читайте також |
| Коментарі (0) |