Олег із Бердичева

Олег. Бердичів. Чи не найтяжчий - комбіноване поранення грудей, живота, голови, посічене все тіло.
Живіт оперований, начебто все нічого, ліва легеня в колапсі, все тіло нафаршоване залізом. В орбіті лівого ока металевий уламок, око запливло синцем. Трубки в животі, трубки в плевральній, пов'язки на руках, пов'язки на ногах.

Криця. Абсолютно спокійний, виважений, витривалий. Єдине, на що поскаржився - на поганий сон. Вирішили, знаєм, не перший.

- Олег, треба оперувати, загерметизувати легеню. Вичистити згортки. Згоден?
- Так, робіть. - спокійно, виважено, довірливо.

Беру на стіл, розкриваю плевральну порожнину. Розбита нижня доля лівої легені, щільна, інфільтрована, налита кров'ю. Купа металевих уламків. Щось видалю, але не всі - це неможливо. Вичищаю, ушиваю розірвані сегменти, економлю - молодий хлопець, 22 роки, нові легені не виростуть. А ці ще полікуєм, згодяться. Все буде добре.

І найприємніше в роботі хірурга - пацієнт встає, починає ходити і ти потроху, поступово забираєш дренажі і бачиш, як хлопець оживає. І око відкрилося, бо колеги офтальмологи видалили уламок з орбіти, і загальні хірурги, дяка їм, приходять і поступово трубки з живота виймають, і легеня покалічена починає функціонувати.

-Док, я їсти хочу! Можна? - о, це класний момент. Життя непереборне. Їж, дитино, їж.

Дружина і брат, доречі теж після поранення, не відходили від Олега.
Всі разом підняли, витягли, поставили на ноги. Всі ми, обласна Чернігівська лікарня. На краю міста.
Зайшли з братом, удвох, попрощатись. Красиві, молоді, живі. Нехай щастить!

Слава!

Олег ЛУЗАН