Із записок лікаря

Що таке командна робота? Це коли біжиш підтюпцем, бо подзвонив колега і сказав, що вже постраждалого беруть в операційну і твоя допомога конче необхідна. Бо спливає кров'ю. Бо тиску вже нема. Бо поранення дуже складне, через груди в живіт і в нирку. Мінімум інформації, часу ще менше.

- Олег Миколайович, ще одного підвозять, - це черговий лікар.
- Зрозумів, зараз Ігоря Геннадійовича викличу, бо один не вивезу.

Заскакую в кабінет, здер цивільну одежину, натяг хірургічний костюм і бігом на другий поверх, в операційну.Колега вже розтинає живота.

- Чекати не можу, складна кровотеча, легеня, печінка, нирка розбиті.
Вже миюсь. Станіслав Миколайович поки намагається затомпонувати печінку. Інтенсивна кровотеча.

- Треба торакотомію робить, бо в плевральну теж тече, але ми тут разом не помістимся!
- Стас, ми давай зробимо тораколапаротомію, розсічем діафрагму, виведем печінку і зашиєм легеню.
Взаєморозуміння - миттєве. Я продовжую лапаротомний розріз на груди вправо і відкриваю праву плевральну порожнину, пересікаю реберну дугу. Відкривається картина масивних ушкоджень - легеня пробита в трьох місцях наскрізь, в плевральній порожнині літрів два крові і згортків. Печінка пробита наскрізь, кровить, як з водопровідного крана, пару літрів теж в животі. Далі уламок пішов заочеревинно і розірвав навпіл нирку. З пів-літра гематома заочеревинно.
-Тиск?!
-60 на 20!

Господи, як вона його ще тримає!? Свята людина, Мар'яна Петрівна, дорогий наш анестезіолог!
- Відсмоктувач! Серветку! Ще! Забивається! Ще!

Забираю кров з плевральної порожнини, ушиваю розриви в легені. Тут тепер спокійніше.
- Ендоскопіста покличе, нехай просанує, кров з бронхів забере!
Тиск?!
- 70 на 20, кров вже капаєм.
-Дякую...

Станіслав Миколайович переходить до печінки. Видаляємо просякнуті кров'ю серветки, хірург жорстко і рішуче накладає шви на печінку. Ушкодження - страшне, дірка наскрізна, кров заливає все.

В операційну заходить мій Ігор Геннадійович:
-Олег Миколайович , там другий постраждалий теж кровить, треба оперувати.
-Оперуй, Ігоре. Бери на стіл, я підійду, як звільнюсь.
-Угу. - Ігор зникає

Тим часом якимось немислимими швами Станіслав Миколайович умудрився ушити печінку і зупинити внутрішньочеревну кровотечу. Далі.
Далі розкриваємо заочеревинний простір, випорожнюється півлітрова заочеревинна гематома і візуалізується розірвана навпіл нирка. Затискач на ніжку, лігатура, геть.
Нарешті сухо.

-Тиск?!
-70 на 30. Живий.
І то хліб.

-А це що?
"Це" виявляється діркою в 12-палій кишці. Шви, герметизація.

- Як у 22 році! - Станіслав Миколайович жорсткий, рішучий і швидкий - все, як має бути. Плавали, знаєм.
Закриваєм, зашиваєм. Лариса в цей час санує бронхи, забирає кров. Хлопець потроху стабілізується.

- Дякую! - здираю рукавички і мокрий халат.
= Вам дякую! - це вже вслід.

Біжу, бо Ігор оперує ще одного в іншій операційній. Я там потрібен.
Руки під прохолодну воду, перемиваюсь. Приємно.

-Халат рукавички! Що тут, Ігоре?
- Півтора літра крові. Видалив. Легеню ушив, вхідне і вихідне. Все стабільно. Ревізія, дренажі.
-Давай поможу...

Друга година ночі. З ліхтариком - додому. Поспати трохи.
Вранці на обході в реанімації.

-Влад! Ти як як себе почуваєш?
Очі трохи мутні, але цілком свідомі. Тиск утримується. Живий.
-Оху - нно...
Ох ти ж. Ну, це теж непоганий результат. Як для нас усіх. Чернігівська обласна. Єдина в своєму роді.

Олег ЛУЗАН