Із записок лікаря: морпіх

Здоровенний бородатий морпіх. Множинні уламкові пораненння грудей, розбита нижня щелепа, залізо в м'яких тканинах спини. Тримається. Боляче, але тримається.

Бачив уже всяких. Цей з тих, хто буде триматись до останнього. Буде терпіти і скаже "Все нормально, док!" сіріючи від болю. Негоже так. Зараз допоможемо. Морфін, будь ласка.
Легше? Угу, посплю...

Основна проблема в осколку, що пройшов у груди, пробив легеню і вгніздився в середостінні. Акурат в проекції легеневої артерії. Лівого легеневого стовбура. Судина велика, крупна, тонкостінна. Тиск в ній начебто і невеликий, але як закровить - мало не здасться.

Роблю торакотомію, заходжу в плевральну порожнину. Трохи згортків крові, трохи рідкої. Пробита наскрізь легеня. Нічого особливого, але явно не все. Щось тут не той во. Занадто тихо і спокійно. Шукаю.
Ага. Середостіння інфільтроване, прилипла верхня доля легені. Відгортаю її, як листок зошита у першому класі. Фібрин, кров, набряк. Некрасиво. І страшнувато. Бо судинні стволи не іграшкові. Серйозні стволи - аорта, легеневий стовбур.

Мобілізую інтрплевральну частину лівої легеневої артерії. Заводжу магніт і по верхній її стінці отримую позитивну відповідь - спеціальний магніт явно "липне", тягнучи на себе металевий уламок. Ок.
Ще трохи "чищу" стінку і магніт з характерним клацанням витягує осколок зі стінки судини. З ложа видаленого шматка металу виступає кубик гною. Все?

Чорний струмінь артеріальної крові б'є з пошкодженої стінки легеневої артерії раптово і безжально. Пролежень стінки. Або пропекло осколком. Або прогнило від інфекції. Не важливо вже. Рефлекторно затискаю артерію, тимчасово зупиняючи струмінь чорної крові. Що далі?

Треба перетиснути легеневу артерію центральніше, щоб мати змогу маніпулювати в ділянці дефекту. Не можу - занадто коротко. Однією рукою утримуючи артерію, іншою рукою поволі колупаю і розкриваю перикард - серцеву сумку, в якій ще є відрізок легеневої артерії після відходження від загального стовбуру. Ага. Обійшов! Лігатуру!

Легше. Затягую провізор, і спокійно маніпулюю на судині - ушиваю дірку від осколка симпатичним синім обвивним шовчиком. Головне, щоб не прорізався. Наче ні. Відпускаю провізорну лігатуру в перикарді. Не кровить. Ну, і добре. Ну, і класно. Бляха. Сука. Твою ж. Добре.

Здоровенний бородатий морпіх стоїть в коридорі і посміхається мені. Тисну його здоровенну лапу і вітаюсь.
-Добрий ранок, док!
-Добрий ранок! Як ти?
- Нормально. Трохи болить. На перев'язку йду. Дякую!
- Давай, удачі!
На обхід.

Олег ЛУЗАН