Недоліто

У склянці дня скрутилось ча́єм листя.
В окропі неба – золотистий пил.
Спадає літо осадом імлистим
На сіре денце викошених піль.

Линяють айстр нефритові корони.
Скриплять дерева, мов старезний віз.
Наносить сонце па́тину червону
На випнуті боки́ горняток гнізд.

Поволі бліднуть краєвидів кахлі.
Нестримно остига довкілля піч.
Усе густіше розсипа́ смарагди
Зіро́к холодних вересне́ва ніч.

Плащі беріз сусальні й, не до ла́ду,
У жовте поцятковані – тополь.
На ро́сянім столі в глибинах саду
Золотобоких яблук карамболь.

Довершено. Досо́тано. Допито.
І раптом, макіяж струсивши з брів,
Зайшлась дощем неосінь й недолі́то,
Стікаючи сльозами з ліхтарів.

Володимир БОГДАНОВИЧ