Недуга

Реалій днів осінніх сіре тло.
Мов курява – півнеба вкрили хмари.
Горіха сонця вітер розколов
Й просунув пальці холоду у шпари.

Повсюдна линька… Плями золоті
Наносить на зелене тло байдужно
Бездушний холод (Господи, прости),
Немов на тім’я рани золотушні.

Сухотний тріск… Підлісок зневоднів.
Гілки – мов ліктів вигини опуклі.
Розсіюючи пряний дух, гриби
Немащений салат підлистку трублять.

Світ обезтравлено… Шипшини ягідки
Червонооко – в заростях полинних.
Пожмакані морозом квітники
Старцюють сиротами попідтинню.

Хоч би де спів… Нервовий крик ворон
Патрає тіло тиші безсердечно…
Неначе ковтуни – з пролисин крон
Їх гнізда виглядають недоречно.

Мовчать слова… Готуються до сну.
Їм ковдра днів осінніх закоротка…
Заупокійну часу, що минув,
Співа поет над золотим надгробком.

Володимир БОГДАНОВИЧ